Міжрегіональне та прикордонне співробітництво. Якісно новим рівнем організації двосторонніх відносин є транскордонне співробітництво, найголовніше завдання якого- піднесення рівня економічного розвитку прикордонніх територій сусідніх держав. Подібна співпраця знайшла прихильників і активно розвивається,як найперспективніша форма транскордонної інтеграції.

Створено міжнародну асоціацію "Карпатський Єврорегіон", до якої входять 4 області України ( Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька ) та регіони Польщі, Угорщини, Румунії, Словаччини. У межах діяльності цієї структури створена українсько - польська урядова координаційна комісія з питань міжрегіонального співробітництва. Вже укладено понад тридцять угод між 20 областями України та регіонами Польщі щодо регіональної співпраці, а також угоди про співробітництво прикордрнних територій і областей. [ 30,с.205 ]

У жовтні 1995 року у Луцьку було підписано Угоду про створення міжнародної асоціації Єврорегіон "Буг", до якої входять Волинська область України і три прикордонні воєводства Польщі.Його головна мета – сприяння економічному і соціальному розвитку відповідних територій та більш повне використання їх потенціалів.У межах цього єврорегіону підписано низку документів про прикордонне і регіональне співробітництво, про співпрацю в галузі охорони здоровя людей, охорону навколишнього середовища.

Значну роль відіграють зв`язки між спорідненими містами, зокрема, між Луцьком і Любліном, Ковелем і Хелмом. Ідеї регіональної інтеграції в Західній Європі виникли після Другої світової війни. Тепер в Європі існує 250 таких регіонів. Понад 90 з них входять до утвореного 1983 року Об`єднання регіонів Європи. Єврорегіон «Буг» з січня 1997 року став повноправним членом цього обєднання. Діяльність єврорегіонів сприяє зближенню народів, розвиває взаємну довіру серед представників державних структур, банків, громадян, що значною мірою зменшує небезпеку виникнення конфліктів та непорозумінь. Згідно з відповідними положеннями Угоди між урядом України та урядом Республіки Польща про міжрегіональне співробітництво ( травень 1993 року ) створено українсько-польську міжурядову Координаційну Раду з питань міжрегіонального співробітництва ( МКРМС ). Рішенням Кабінету Міністрів від 29 травня 2001 року співголовою ради призначено заступника Державного секретаря Міністерства Закордоних Справ України І. Харченка.

Також відбувається спільне будівництво і модифікація транспортних артерій, це дасть змогу з вигодою для обох сторін скористатися з транспортного коридору Гданськ- Одеса. Істотне пожвавлення двосторонньої співпраці між окремими регіонами Польщі та України сприяє розширенню мережі міжнародних послуг, розвитку інфраструктури ( досягнута домовленість про будівництво другої оптиковолоконної лінії звязку в районі Хелм - Ковель та створення спільної сучасної міжнародної інфраструктури для обслуговування систем зв`язку ). [ 7, с. 36-37]

Співробітництво у гуманітарній сфері. Офіційним стосункам в гуманітарній сфері між Україною та Польщею передували контакти між українцями і поляками в польських обєднаннях інтелектуалів, серед яких найбільш відомим було коло авторів паризького часопису « Культура». Саме на сторінках цього видання польська еміграція висувала ідеї, які проголошували необхідність відмови поляків від зазіхань на східні землі, особливо Львів. Зазначалося, що відсутність співпраці між двома сусідніми державами збільшує загрозу для обох держав.

Так за даними польських соціологів у 1991 році тільки 9 % поляків з симпатією відносилися до українців, 38 % відчували неприязнь, 53 % ставилися індиферентно. Лиш 40% польського суспільства у 1991 - 1992 роках вважали Україну державою, яка загрожує безпеці Польщі. Для порівняння: схожі показники неприязного відношення польського населення до себе мають цигани ( 47 % опитаних ), німці ( 34% ), араби ( 32 % ). Проте це ще до подій 11 вересня 2001 року. За іншими даними вже на жовтень 1997 року укранці займали третє місце ( після циган та румунів ) серед «небажаних» нородів. Тобто, польська суспільна думка ще сприймає українців крізь досвід українсько - польського протистояння в Східній Галичині під час Другої світової війни Основне завдання діячів культури, науки, мистецтва, представників національних спільнот полягає у подоланні негативних стереотипів минулого, шуканні можливостей зближення українського і польського суспільств через проведення спільних конференцій, фестивалей, узгодження та спільне написання підручників для системи середньої і вищої освіти, подання повної та достовірної інформації про польське і українське суспільств взагалі, На офіційному рівні ця проблема вирішується у стосунках між міністерствами культури та міністерствами освіти обох країн.

Протокол про співпрацю між міністерствами культури Польщі та України від 6 вересня 1991 року став першим документом, що був підписаний після проголошення незалежності України. В угоді вперше чітко формульовані напрямки польсько - української культурної діяльності. Це, по - перше, проведення спільних культурних заходів, обмін артистичними колективами, фондами музеїв, а, по - друге, створення умов для розвитку культур національних меншин: української - у Польщі та польської - в Україні, а, по -третє, співпраця на рівні воєводств, міст, окремих культурних обєднань та організацій. [ 14,с. 12]

Угода про співробітництво в галузі науки та освіти була укладена 18 травня 1992 року між міністерствами освіти Польщі і України. На її виконання спільна комісія експертів почала працювати над удосконалення змісту підручників з історії та географії для загальноосвітніх шкіл. Було домовлення про сприяння вивченню польської мови в Львівському університеті та Дрогобицькому педагогічному інституті.

У квітні 1995 року була парафована, а у вересні підписана нова Угода про співпрацю між міністерствами освіти Польщі та України. Нові зміни стосувалися збільшення квот обміну студентами, аспірантами і викладачами. Міністри двох держав також обговорили питання задоволення освітніх потреб польської національної меншини в Україні та української – в Польщі.

Українська меншість в Польщі налічує від