з Радянського Союзу. Перше, що кидається в очі при порівнянні переписів 1950 і 1960 років, це дуже швидкий ріст населення, яке за десять років зросло на 5 мільйонів чоловік. Кожен рік число жителів Польщі зростало на 500 тисяч. Джерелом такого збільшення населення був природній приріст населення. Демографи називають післявоєнний період компенсаційним, маючи на увазі потребу компенс увати воєнні втрати м народжуваності. Говорячи про природній приріст населення, варто зауважити,що його підвищення було пов`язане не лише із збільшенням народжуваності , але й із зниженням смертності ( майже в два рази в порівнянні з довоєнними роками ). За цим зниженням - поліпшення умов життя, медичного обслуговування. [ 6, c.30 ]
Перепис 1970 року показав, що природній приріст населення знизився. Спад був викликаний природрім зниженням народжуваності, оскільки в шлюб встутали покоління, народжені під час війни, коли число народжених було невелике. Причиною була і демографічна політика польського уряду, яка була направлена на зниження народженості.Вона виражалася в прийнятті нового сімейного кодекса, згідно з яким вік вступу в шлюб для був підвищений з 18 до 21 року. Така політика проводилася, незважаючи на протидію католицької церкви. Після 1970 - 1975 років природній приріст стабілізувався на рівні 8 - 10 чоловік на 1000 жителів. В 1978 році народився 35 - мільйонний житель Польщі. Все це свідчить про дуже стабільні темпи росту населення. ). За даними перепису 2006 року кількість населення Республіки Польща становила 38 мільйонів 125 тисяч чоловік.. З огляду на кількість мешканців Польща посідає 29 місце у світі ( 0,7 % всього населення Землі ) і 8 місце у Європі ( 5,3 % населення континенту.
Розміщення населення. Зростання чисельності населення не може не показатися на його розміщенні.В 1946 році його середня густота становила 77, в 1978 році - 112, а в 2006 році - 124 особи на кмІ.За цим показником країна займає 54 місце у світі. Сусіди Польщі за щільністю населення поділяються на дві групи. Перша – західні і південно – західні сусіди з вищою, ніж у Польщі, щільністю населення ( Німеччина – 228 особи , Чехія – 131 особи на кмІ ). Друга – східні і південно – східні сусіди з нижчою, ніж у Польщі щільністю населення ( Україна – 87 осіб, Словаччина – 61 осіб, Литва – 58 осіб, Білорусь – 50 осіб на кмІ ). Найбільш заселені центральна і південна частини Польщі, де щільність населення становить 400 – 750 осіб на кмІ. Найменш заселені території - північні і східні райони, де щільність населення становить 40 – 60 осіб на кмІ.
Рівень урбанізації. Процес урбанізації, який захопив увесь світ ,доторкнувся і до Польщі. Після закінчення війни частка міського населення досягала 30 %, в 1978 році - 58 %, а в 2006 році - майже 65 %. У 845 містах, з них 42 великих ( чисельність понад 100 тисяч осіб ) проживає 64,9 % всього населення. Міст з людністю 50 – 100 тисяч осіб ( середніх ) є 51. Водночас 15 найменших міст мають людність 1 – 1,5 тисяч осіб. У містах з людністю понад 100 тисяч осіб сконцентровано 49 % всього міського населення. Найвищий рівень урбанізації ( більше 70 % ) у Сілезькому воєводстві, високий ( 60 – 70 % ) у Мазовецькому та в північних і західних воєводствах. Невисокий рівень урбанізації ( менше 60 % ) у центральних, східних, південно – східних воєводствах. [ 5, с.432 ]
Рис. 3. 1 Поділ польських міст за функціональним значенням
Найбільшими містами Польщі є : Варшава ( 1, 6 мільйонів осіб ), Краків ( 0, 7 мільйона осіб ), Познань ( 0, 7 мільйона осіб ), Вроцлав ( 0, 6 мільйона осіб ), Гданськ ( 0, 5 мільйона осіб). Міське населення концентрується в основному у девяти агломераціях : Варшавській, Лодзинській, Краківській, Вроцлавській, Познанській, Гданській, Щецинській, Катовіцькій, Бидгощсько – Торунській.
В селах проживає 38,1 % всього населення Польщі. Найвища щільність сільського населення ( 150 – 200 осіб на кілометр квадратний ) спостерігається на півдні – у смузі Катовіце – Краків – Тарнув – Жешув та навколо Варшави і Лодзі. На півночі та заході щільність менша – 20 – 40 осіб.Близько 50 % сільського населення проживають у селах з людністю більше 500 осіб, які становлять 20 % усіх польських сіл. У середніх селах з людністю 300 – 500 осіб ( 40 % всіх сіл ) проживає 35 % всього сільського населення. У малих селах з людністю менше 300 осіб ( теж 40 % ) проживає 15 % всього сільського населення.
Як і в других країнах світу, чисельність міського населеня зростає за рахунок трьох головних джерел. По-перше це природній приріст в самих містах. По-друге, це міграція з сіл у міста. Адже чисельність сільського населення низька у порівнянні з чисельністю міського населення.По- третє, це розширення границь старих міст,тобто створення великих агломерацій. На початку 20 століття на території Польщі було 7 великих міст, в 1939 році - 18, в 1946році- 11, в 1968 році - 23, в 1977 році - 33 міста, у 2006 – 42. Швидкий ріст міст і агломерацій породжує багато різних проблем. Серед