Короткий переказ твору Падіння короля (Йоханнес В. Йенсен)

Датський король Крістіан II (або, згідно стародатской формі цього імені, Крістьерн II) - досить яскрава особистість в історії Скандинавії. Він правив Данією і Норвегією в 1513-1523 рр.. та Швецією у 1520-1523 рр.., ще дев'ять років боровся за владу, дозволив в 1532 р. обманом заманити себе в Данію нібито для переговорів, був схоплений і після цього ще двадцять сім років провів в ув'язненні в замках Сеннерборг і Калундборг. Падіння короля Крістьерна - це невдача його спроби відновити велику північну державу, що існувала у формі так званої Кальмарськой унії (була укладена в 1397 р.) у складі Данії, Швеції і Норвегії. Доля короля і його країни показана автором особливим чином - на прикладі долі Міккеля (ім'я збірне для данця, як Іван - для російської), сина сільського коваля, вченого студіозуса і солдата. Немає потреби говорити, що досвід життя Міккеля і людей, з ним пов'язаних, невдалий, як виявилася невдалою спроба великого данського короля відродити колишню державу. Але ... про все по порядку.

Юний довготелесий школяр Міккель, прозваний у Копенгагені Аистом, бродить по нічному місту в пошуках їжі і враження ний. Він натикається на веселу компанію німецьких ландскнехтів, і ті, добродушно жартуючи над зовнішністю і голодним виглядом студента, приймають його до свого товариства. Солдати бенкетує, переходячи з однієї корчми в іншу; серед них Міккель дізнається данця-земляка Отто Іверсена, молодого панича з найближчого до рідному селі Міккеля помістя.Ненадовго відбившись від компанії, Міккель заглядає в один з трактирів і бачить у ньому здався йому в цей момент божественно прекрасним принца Крістьерна, що обриває соковиті ягоди з виноградної лози. Принц, як і всі інші нові знайомі Міккеля, на ранок виступає у військовий похід і поспішає насолодитися принадами земного життя. Про можливу її швидкоплинність тлумачить Міккелі і наздогнали його на вулиці Отто, він давно дізнався Міккеля, хоча і не подавав виду; в Копенгагені Отто тоскно, він не знає тут нікого, назавтра ж, можливо, його чекає смерть. Отто пішов у солдати на зло матінки: вона не дозволяє йому одружитися з Анною-Метте, простій дівчині-селянці, а він і Анна-Метта люблять один одного; напевно, Міккель Анну-Метту зустрічав?

Міккель не відповідає розговорившись панича, він знає - іноді тактовніше і вигідніше промовчати.Тому він не ділиться з Отто своїми мріями про Сусанні - дівчині, що живе в будинку у багатого єврея Менделя Шпейєра (чи можливо, що вона - його дочка?). Іноді Сусанна виходить у примикає до будинку сад, і Міккель видали, з-за паркану, з обожнюванням спостерігає за нею, не сміючи наблизитися. Але в цю ж ніч трохи пізніше, розлучившись з Отто, Міккель бачить в паркані саду дірку і стає мимовільним свідком майже випадкового спокушання Сусанни молодим панича. На ранок Отто разом з військом вирушає в дорогу, а Сусанну, викриту нічним сторожем у перелюбстві, виганяють з Копенгагена разом з її старим батьком (до прийшлому народу городяни особливо суворі), попередньо піддавши винну принизливого покарання «виносу каменів за міські стіни». Спостерігаючи за дівчиною з натовпу, Міккель бачить на її обличчі не тільки страждання, але і вираз задоволеності - вона явно насолоджується стражданням: тепер він знає, що неодмінно помститься панича за зганьблену любов.

Блукання Міккеля по Копенгагену тривають ще кілька днів. Він звертається до місцевого богослову і впливовому церковники Йенсу Андерсену з проханням послати його, Міккеля, на навчання в закордонний університет, але не витримує іспиту, який тут же на ходу зчиняє йому богослов. Не вдається Міккелі і угода з дияволом, заради якої він відвідує цвинтарну каплицю в гли хой годину ночі. Зрештою неохайного і загуляв школяра виключають з університету, і йому нічого не залишається, як повернутися додому в рідне село, де батько з братами радо зустрічають його. Але в селі Міккель знову зустрічається з Анною-Меттом, що перетворилася з червонощокої реготухи, який він пам'ятав її чотири роки тому, в писану красуню. Міккель закохується в Анну-Метту, але та не забула й любить свого Отто. Захоплений суперечливими почуттями, Міккель силою відвіз її на інший берег фіорду, і збезчещена дівчина не сміє повернутися назад додому, вона наймається в служниці в будинок до пан селянинові, а повернувся з походу Отто, дізнавшись про спіткала її біді, покірливо повертається у свій родовий маєток Мохольм. Він вважає, що нічим їй допомогти не може.

Проходить близько двадцяти років. Міккель стає професійним солдатом. Одного разу єпископ Єні Андерсен посилає його супроводжувати гінця до короля, що облягали в цей час Стокгольм. Гонець - рожевощокий двадцятирічний красень відкритого і привітного вдачі, недовго думаючи, перевіряє Міккелі найглибшу свою таємницю (як робив це, напевно, вже тисячу разів): Аксель ( так звуть хлопця) носить на грудях ладанку, подаровану йому у вісімнадцять років старим євреєм Менделем Шпейер. У ладанці лежить лист єврейською мовою із зазначенням місця, де Аксель може добути для себе багатство. Коли-небудь Аксель покаже лист обізнаній в мовах священикові, але тільки в момент, коли той буде відходити в інший світ - так таємниця збережеться міцніше.

Міккель і Аксель виконують дане їм доручення. У Стокгольмі обидва воїна беруть участь в пишних святах з нагоди шведської коронації короля Крістьерна і стають очевидцями так званої «Стокгольмської кривавої лазні» - масової страти звинувачених у єресі вищого шведського дворянства та заможних громадян - таким радикальним чином король має намір зламати