Короткий переказ твору Собаче серце (Михайло Булгаков)

Дія відбувається в Москві взимку 1924/25 р. Професор Пилип Пилипович Преображенський відкрив спосіб омолодження організму за допомогою пересадки людям залоз внутрішньої секреції тварин. У своїй семикімнатній квартирі у великому будинку на Пречистенці він веде прийом пацієнтів. У домі проходить «ущільнення»: в квартири колишніх мешканців вселяють нових - «жилтоваришів». До Преображенському приходить голова домкома Швондер з вимогою звільнити дві кімнати в його квартирі. Проте професор, зателефонувавши за телефоном одному зі своїх високопоставлених пацієнтів, отримує на свою квартиру броню, і Швондер іде ні з чим.

Професор Преображенський і його асистент доктор Іван Арнольдович Борменталь обідають в їдальні у професора. Десь згори доноситься хоровий спів - це проходить загальні збори «жилтоваришів». Професор обурений тим, що відбувається в будинку: з парадних сходів вкрали килим, забили парадні двері і ходять тепер через чорний хід, з калошна стійки в під'їзді зникли разом все калоші. «Розруха», - зауважує Борменталь і отримує у відповідь: «Якщо я замість того, щоб оперувати, почну у себе в квартирі співати хором, у мене настане розруха!»

Професор Преображенський підбирає на вулиці безпородного пса, хворого і з обдертою шерстю, наводить його додому, доручає домробітниці Зіні годувати його, і доглядати за ним. Через тиждень чистий і ситий Кулька стає ласкавим, чарівним і красивим псом.

Професор проводить операцію - пересаджує Шарику залози внутрішньої секреції Клима Чугункіна, 25 років, тричі судимого за крадіжки, який грав на балалайці по корчмах, загиблого від удару ножем. Експеримент вдався - пес не гине, а, навпаки, поступово перетворюється на людину: додає в росту і вазі, у нього випадає шерсть, він починає говорити. Через три тижні це вже людина невеликого зростання, несимпатичної зовнішності, який із захопленням грає на балалайці, курить і лається. Через деякий час він вимагає у Пилипа Пилиповича, щоб той прописав його, для чого йому потрібен документ, а ім'я та прізвище він вже собі вибрав: Поліграф Поліграфович Шаріков.

Від колишньої собачого життя у Шарикова залишається ненависть до котів. Одного разу, погнавшись за котом, забігши в ванну, Шариков защелкивает у ванній замок, випадково вивертає водопровідний кран, і всю квартиру заливає водою. Професор змушений скасувати прийом. Двірник Федір, викликаний для лагодження крана, зніяковіло просить Пилипа Пилиповича заплатити за розбите вікно Шариковим: той намагався обійняти куховарку з сьомої квартири, господар став його гнати. Шариков ж у відповідь почав жбурляти в неї камінням.

Пилип Пилипович, Борменталь і Шариков обідають; знову і знову Борменталь безуспішно вчить Шарикова гарним манерам. На питання Пилипа Пилиповича про те, що Шариков зараз читає, він відповідає: «Листування Енгельса з Каутським» - і додає, що він не згоден з обома, а взагалі «все треба поділити», а то «один в семи кімнатах розсівся, а інший в бур'янистих ящиках прожиток шукає ». Обурений професор оголошує Шарикову, що той стоїть на самому нижчому щаблі розвитку, і тим не менше дозволяє собі подавати поради космічного масштабу. Шкідливу ж книжку професор наказує кинути в піч.

Через тиждень Шариков пред'являє професору документ, з якого випливає, що він, Шариков, є членом жилтоварищества і йому є кімната у професорській квартирі. Того ж вечора в кабінеті професора Шариков присвоює два червінці і повертається вночі п'яний як у супроводі двох невідомих, які віддалилися лише після дзвінка в міліцію, прихопивши, однак, з собою малахітову попільничку, тростину і боброву шапку Пилипа Пилиповича.

Тієї ж ночі в своєму кабінеті професор Преображенський розмовляє з Борменталь. Аналізуючи те, що відбувається, вчений приходить у відчай від того, що він з наймилішого пса отримав таку мразь. І весь жах у тому, що в нього вже не собача, а саме людське серце, і саме паршиве з усіх, які існують в природі. Він упевнений, що перед ними - Клим Чугункін з усіма його крадіжками та судимостями.

Одного разу, прийшовши додому, Шариков пред'являє Філіпу Пилиповичу посвідчення, з якого випливає, що він, Шариков, складається завідувачем підвідділом очищення міста Москви від бродячих тварин (котів та інше). Через кілька днів Шариков приводить додому панночку, з якою, за його словами, він збирається розписатися і жити в квартирі Преображенського. Професор розповідає панночці про минуле Шарикова; вона ридає, кажучи, що він шрам від операції видавав за бойове поранення.

Наступного дня один з високопоставлених пацієнтів професора приносить йому написаний на нього Шариковим донос, в якому згадується й кинутий у піч Енгельс, і «контрреволюційні мови» професора. Пилип Пилипович пропонує Шарикову зібрати свої речі і негайно забиратися з квартири. У відповідь на це однією рукою Шариков показує професору шиш, а інший виймає з кишені револьвер ... Через кілька хвилин блідий Борменталь перерізає провід дзвінка, замикає парадні двері і чорний хід і ховається разом з професором в оглядовій.

Через десять днів у квартирі з'являється слідчий з ордером на обшук і арешт професора Преображенського і доктора Борменталя за звинуваченням їх у вбивстві завідувача підвідділом очищення Шарикова П. П. «Якого Шарикова? - Запитує професор. - Ах пса, якого я оперував! »І представляє прийшли пса дивного вигляду: місцями лисий, місцями з плямами відростаючих вовни, він виходить на задніх лапах, потім встає на всі чотири, потім знову піднімається на задні лапи і сідає в крісло. Слідчий непритомніє.

Минає два