своє північне морську подорож. Винахідливість і безстрашність і тут виручають великого мандрівника. Опинившись в оточенні лютих білих ведмедів, Мюнхаузен, убивши одного з них і сховавшись в його шкурі, нищить і всіх інших. Він рятується сам, видобуває чудові ведмежі шкури і дуже смачне м'ясо, яким пригощає своїх друзів.
Список пригод барона, напевно, був би неповним, якби він не відвідав Місяць, куди його корабель закинули хвилі урагану. Там він знайомиться з дивними мешканцями «блискучого острови», у яких «живіт - валіза», а голова - це частина тіла, яка може існувати цілком самостійно. Народжуються сновиди з горіхів, причому з однієї шкаралупи вилуплюється воїн, а з іншої - філософ. У всьому цьому барон пропонує самим переконатися своїм слухачам, відправившись негайно ж на Місяць.
Наступне дивовижну подорож барона починається з дослідження вулкана Етни. Мюнхаузен стрибає в вогнедишний кратер і виявляється в гостях у бога вогню Вулкана і його циклопів. Потім через центр Землі великий мандрівник потрапляє в Південне море, де разом з командою голландського корабля він відкриває сирний острів. Люди на цьому острові з трьома ногами і однією рукою. Харчуються вони тільки сир, запиваючи його молоком з протікають по острову річок. Все тут щасливі, оскільки на цій землі немає голодних. Покинувши чудовий острів, корабель, на якому був Мюнхаузен, потрапляє в черево величезного кита. Невідомо, як склалася б подальша доля нашого мандрівника і почули б ми про його пригоди, якби команді корабля не вдалося вирватися разом з судном з полону. Вставивши щогли корабля в рот тварини замість розпірок, їм вдалося вислизнути. Так закінчуються мандри барона Мюнхаузена.