Короткий переказ твору Примарилася Васавадатта (Бхаса)

Цар Удаю, владика країни Ватсі, зазнав поразки в битві і втратив половину царства Його мудрий міністр Яугандхараяна розуміє, що повернути втрачене можна лише за допомогою могущесвенного царя Магадхи Даршакі. Для цього Удаяне потрібно вступити з ним у родинний союз - одружитися на сестрі царя Даршакі Падмаваті. Але Удаю так сильно любить свою дружину Васавадатту, що ніколи не погодиться на новий шлюб. І тоді Яугандхараяна вдається до хитрощів: він підпалює жіночі покої палацу Удая, розпускає слух про загибель під час пожежі Васавадатти, а сам, переодягнувшись, ховається разом з нею в Магадхе.

Там при відвідуванні царівною Падмаваті лісової обителі пустельників Яугандхараяна представляє їй Васавадатту під ім'ям Авантікі як свою сестру, чий чоловік виїхав на чужину, і просить Падмаваті прийняти її на час під своє заступництво. Коли незабаром після цього в Раджагрихе, столицю Магадхи, прибуває в якості царського гостя Удаю, Васавадатта-Авантіка вже стала улюбленою служницею і подругою Падмаваті. Підкорений достоїнствами Удаю, цар Даршака пропонує йому в дружини Падмаваті. І хоча Удаю все ще невтішно тужить за Васавадатте, волею обставин він змушений погодитися на цей шлюб.

Як не прив'язана Васавадатга до Падмаваті, її мучить відчуття безсилою ревнощів. Але одного разу вона і Падмаваті випадково чують в палацовому парку бесіду Удаю із його другом брахманом Васантакой. Удаю визнається Васантаке, що він «повністю відданий Падмаваті за її красу, за розум, за ніжність <...> але серцем - ні! Воно, як раніше, належить Васавадатте ». Для Васавадатти слова ці служать втіхою і хоч якийсь нагородою за страждання, а Падмаваті, хоча спочатку їй гірко їх чути, віддає належне шляхетності Удаю і його вірності пам'яті загиблої дружини. Через кілька днів, розшукуючи Падмаваті, Васавадатга застає Удаяну сплячим в одному з павільйонів парку. Прийнявши у темряві його за Падмаваті, вона сідає до нього на ліжко, і раптом Удаю у напівдрімоті заговорює з нею, простягає до неї руки, просить вибачити його. Васавадатга швидко йде, а Удаю залишається в невіданні, чи бачив він сон, і тоді «щастям було б не прокидатися», або марив наяву, і тоді «хай би вічно тривала така мрія!».

У союзі з Даршакой Удаю перемагає ворогів і повертає собі царство. На урочисте свято перемоги прибувають посланці батька і матері Васавадатти. Годувальниця Васавадатти вручає царю на пам'ять про неї її портрет, і тут, на свій подив, Падмаваті дізнається на цьому портреті свою служницю Авантіку. Раптово з'являється переодягнений Яугандхараяна і просить Падмаваті повернути йому раніше залишену на її піклування сестру. Вже передчуваючи, ким виявиться її служниця, Падмаваті сама викликається її привести, а коли та приходить, то спочатку годувальниця, а потім, не вірячи своїм очам, Удаю дізнаються в уявної Авантіке чудово воскреслу Васавадатту. Яугандхараяне доводиться розповісти присутнім, чому він задумав і як здійснив свій хитромудрий план. Він просить вибачення у Удаю, отримує його і передрікає своєму государю довге царювання в любові та злагоді з двома чудовими подружжям-царицями - Васавадаттой і Падмаваті.