Короткий переказ твору Кірата і Арджуна (Бхараві)

Поема на один з сюжетів «Махабхарати»

Під час перебування братів-Пандавов у дванадцятирічному лісовому вигнанні їх загальна дружина Драупаді одного разу дорікнула старшого серед братів - Юдхиштхиру в бездіяльності, нерішучості, потуранні кривдникам-кауравами і закликала негайно на них напасти. З Драупаді погодився другий брат - Бхима, проте Юдхіштхіра відкидає їх закиди і наполягає - в ім'я чесноти і вірності даному слову - на дотриманні договору з кауравами. Прийшовши в гості до Пандавам мудрець Двайпаяна підтримує Юдхиштхиру, але попереджає, що, коли термін вигнання закінчиться, Пандавов очікує не мир, а битва, і до неї заздалегідь потрібно готуватися. Він радить третьому з братів - Арджуні стати подвижником, щоб заручитися допомогою царя богів Індри і отримати від нього непоборну зброю.

Якийсь якша, гірський дух-напівбог, відводить Арджуну в Гімалаї і вказує йому на сяючу, як золото, гору Індракілу, де Арджуна починає вершити свій подвижницький подвиг. Індра задоволений самовідданістю Арджуни, але вирішує піддати його додаткового випробування. Він посилає на Індракілу небесних співаків - гандхарвов, божественних дів - апсар, богинь шести сезонів року, які взяли вигляд прекрасних жінок. Навколо Арджуни постійно звучить хвилююча, на цитрі музика, голі апсари купаються на його очах в струмку, обсипають його запашними квітами, намагаються збентежити його пристрасними закликами і ласками. Але Арджуна не піддається спокусам і зберігає незворушність. Тоді Індра вдається до іншої хитрості. Переодягнений старцем-пустельником, він з'являється перед Арджуною і, вихваляючи його за твердість духу, переконує залишатися подвижником і відмовитися від планів помсти ворогам. Арджуна відповідає, що думає він про помсту не заради помсти і не заради себе і своєї образи, але тільки заради виконання покладеного на нього боргу викорінення зла в цьому світі, Індра задоволений відповіддю Арджуни, схвалює його наміри і радить тепер умилостивити аскезою грізного бога-аскета Шиву.

Арджуна ще більш ревно віддається подвижництву. Воно настільки лякаюче для живуть поблизу демонів, що один з них, Борошно, прийнявши вид вепра, намагається його перервати, нападаючи на Арджуну. Арджуна пускає в Борошно стрілу з лука, і одночасно іншу смертоносну стрілу направляє в демона Шива, що з'явився туди ж у вигляді кірати - горця-мисливця. Між Арджуною і Шивою спалахує сварка через права на вбитого вепра. Гани, свита Шиви, теж переодягнені мисливцями, з усіх боків кидаються на Арджуну, але Арджуна розганяє їх своїми стрілами. Тоді сам Шива викликає Арджуну на поєдинок. Арджуна метає в Шиву списи, дротики, стріли, але вони пролітають повз; намагається вразити його мечем, але Шива розщеплює меч надвоє; кидає в нього каміння і дерева; вступає з ним у рукопашний бій, проте ніяк не може здолати свого божественного противника. І тільки коли Шива піднімається в повітря, а Арджуна хапає його за ногу, тим самим мимоволі опиняючись у ролі припадає до ніг прохача, великий бог припиняє поєдинок і, задоволений мужністю Арджуни, відкриває йому своє справжнє ім'я.

Арджуна вимовляє на честь Шиви хвалебний гімн і просить дати йому кошти для перемоги над ворогами. У відповідь Шива дарує йому свій магічний цибулю, навчає володіння ним, а потім і інші боги на чолі з Індрою дарують Арджуні свою зброю. Благословивши Арджуну на майбутні військові подвиги, Шива видаляється разом з іншими богами, а Арджуна повертається до своїх братів і Драупаді.