Бенбен приїжджає до Швеції і сватається за сестру Віри, симпатичну й життєрадісну Кароліну.Виявляється, що на пакетику, який Віра передала Яку через бенбен, було рукою Марії написано, що його слід вручити Джонатану Борку тільки після її смерті, але навіжена Віра вирішила вчинити по-своєму. Бенбен передає Марії Ленгсель прохання Яка, і та погоджується відправити Віру до її справжнього батька. Ленгсель про все здогадується, але не подає виду. Він щиро шкодує свою дружину Марію, тим більше що жити їй залишилося недовго: у неї рак печінки.

Бенбен з Кароліною та Вірою їдуть до Америки. У бенбен грандіозні плани: він збирається стати журналістом, і в цьому йому допомагає його новий знайомий, впливовий шведський бізнесмен, який бере юнака під своє заступництво. Як отримує від Марії лист, в якому вмираюча жінка з гіркотою висловлює йому все, що вона про нього думає: він - жалюгідний і низький егоїст, він - «її сором, брудна пляма на її імені». Клоун впадає у важку депресію і не в силах вийти на арену. Щоб відтягнути день виступу, він умисно падає з трапеції під час тренування і ламає собі кісточку. Приїжджає його дочка, але відносини між ними не складаються. Віра успадкувала від батька саме ті риси характеру, які не користуються любов'ю оточуючих, - ексцентричність, некерованість, дратівливість, егоїзм і хворобливе честолюбство, але при цьому вона начисто позбавлена яких би то не було обдарувань. Вона не розуміє, що її батько втомився від популярності і зневажає свою публіку, дівчині лестить популярність батька, і їй приємно грітися в променях його слави. Як з відчаєм розуміє, що у нього немає нічого спільного з дочкою, а вона вимагає від нього все більше уваги і не терпить поруч з ним нікого, навіть його дружини Сів.

Наближається день виступу Яка. У величезному залі публіка з нетерпінням чекає небезпечних акробатичних трюків і забавних жартів свого улюбленця. Але Як розчаровує глядачів: він вимовляє імпровізований монолог, то звертаючись до написаного ним за кілька днів до виступу «Катехізису Клоуна», то розмірковуючи вголос, ніби він - один у цьому залі. Клоун висловлює дозвільної натовпі все, що він думає про життя, про мистецтво, про любов, про призначення артиста. Але ніхто не розуміє, що це - сповідь Яка перед самим собою: всі чекають, коли ж він нарешті почне весела вистава. Клоуну стає погано, і його відводять зі сцени. Через деякий час Як поступається вимогам синдикату і виступає у вульгарних п'єски, складеної на потребу публіці.Весь цей час Віра мучиться неробством і від нудьги намагається спокусити спочатку майора де Граціє, який її боїться, а потім і секретаря Яка, Авеля Реша.

Клоун не думає ні про що, крім спокою. Але в його маєтку з'їжджаються близько п'ятисот іменитих гостей, щоб взяти участь в грандіозному балі, який дається на честь Яка. Підготовка до свята лягає на плечі майора де Граціє, який влаштовує колосальний феєрверк під оглушливі звуки джазу. Як від несподіванки так плутається, що в нього ледь не розривається серце, але гості думають, що це - його черговий трюк і сміються над тим, як вправно він розігрує смертельний жах. Хто-то випускає з клітин мавп, улюблених тварин клоуна, і вони кидаються по парку. Гості, порушені музикою, вином і танцями напівголих підлітків, одягнених індіанцями, починають вести себе все більш розперезано. Віра насолоджується святом, яке загрожує обернутися вакханалією, і відверто заграє з молодими людьми, але ніхто з них не сприймає її всерйоз. Клоун задумливий і сумний. Він дивиться на Віру з гіркотою, жалем і презирством. Сів, яка одна розуміє, що коїться в душі Яка, побоюється, що він дасть вихід своєму роздратуванню, але Як говорить їй, що він - клоун і зуміє приховати свої справжні почуття. Через кілька днів Як отримує повідомлення про смерть Марії Ленгсель.