Короткий переказ твору Берег (Юрій Бондарєв)

Відомий письменник Вадим Нікітін прилітає до Гамбурга на запрошення фрау Герберт і впізнає в ній дівчину, яку любив під час війни ...

По той бік

47 річний знаменитий письменник Вадим Нікітін і його друг Платон Самсонов, теж письменник, але менш популярний, летіли до Німеччини на запрошення фрау Герберт, шанувальниці таланту Нікітіна. Вона запросила його на збори німецького літературного гуртка для обміну думками про сучасну культуру, і дискусії на тему «Письменник і сучасна цивілізація». Самсонова Вадим взяв з собою в якості перекладача, так як сам володів німецькою не дуже добре. У літаку вони обговорювали останній лист фрау Герберт, в якому вона захоплювалася талантом Нікітіна та порівнювала його з великими російськими письменниками. Самсонов побоювався, як би його улюбленого одного не розбестила ця слава.

В аеропорту їх зустріла сама пані Герберт. Вона не така, якою вони собі її уявляли. Струнка, елегантна, багата жінка, на шикарному на ті часи Мерседесі, зустріла їх дуже тепло, відвезла в готель і запросила на сніданок. На її питання, чи був коли-небудь Нікітін у Німеччині, він відповів, що в сорок п'ятому тримав облогу маленького містечка. Після сніданку друзі відправилися гуляти по Гамбургу. Оглянули пам'ятник загиблим у Другій світовій війні, потім потрапили на вулицю Реепербан, де невдало відвідали одну забігайлівку, дивилися французьке порно і ледве-ледве відбилися від прив'язатися до них повій. Їм пощастило, що їх прийняли за англійців, інакше б точно отримали сповна від охоронців.

Нікітін згадав свій перший гонорар в три тисячі рублів, який прогуляв у шинках з поетом Віхрова, нарвався на бійку з молодиками в підворітті і загримів до міліції за те, що нібито сам і затіяв цю бійку. Від грошей залишилося лише сімсот рублів, яких навіть не вистачило розплатитися за квартиру.

В гостях у пані Герберт Нікітін і Самсонов познайомилися з журналістом, головним редактором видавництва «Вебер» Діцманом, видавцем Вебером і його дружиною, відомою співачкою кислотою Тіттел. Вони говорили про політику, про нинішніх відносинах Німеччини і Росії. Говорили про минулу війну, як вона вплинула на розвиток Німеччини, як російські солдати гвалтували німкень, і зробили висновок, що нацизм властивий не тільки німцям. Тіттел лаяла політику Гітлера і стверджувала, що він зганьбив німецьку націю. Пан Вебер розповів, як він побував у концтаборі і як їх звільнили американці. Але незабаром їх розмова підійшов до кінця і всі почали збиратися додому.

Самсонов поїхав у готель, а Нікітіна пані Герберт попросила залишитися. Вона показала Нікітіну свій старий альбом, де була фотографія молодої дівчини на тлі заміського будинку. «Ви дізнаєтеся?» - Запитала вона. І Нікітін згадав, що 26 років тому в травні 1945 року його батарея розміщувалася в цьому будинку в Кенігсдорфе, і що ця дівчина, а тепер пані Герберт, була його коханою.

Божевілля

2 травня 1945. Берлін був наполовину зайнятий російськими військами. Німеччина відступала. Батарея, в якій Нікітін командував взводом, зайняла Кеногсдорф. Після важкого бою всі спали, Нікітін теж ніжився в ліжку, наказів не надходило. Старший лейтенант Гранаутов був у госпіталі. Солдати насолоджувалися чарівним почуттям наближається Перемоги. У кімнату до Нікітіну увійшов сержант Меженіна, широкоплечий, трохи повненький, тридцятирічний, самовпевнений чоловік. Він знайшов неподалік розбитий німецький автомобіль, а в ньому сейф з грошима і годинами. Деякі речі він встиг забрати, решта сховав.

Меженіна показав Нікітіну сумку з годинником і пачками грошей, запитав, чи можуть вони чогось варті. Нікітін відповів, що годинник дешевка, і порадив Меженіну роздати їх солдатам, а гроші викинути. Меженіна відмовився.

Нікітін спускається до сніданку. Меженіна розповів солдатам про знахідку, вони почали вирішувати, що з нею робити. Нікітін наказав Меженіну роздати солдатам годинник, а гроші здати йому. Меженіна підкорився. До них зайшов лейтенант Княжко, командувач сусіднім взводом і приніс німецьку кішку, яку Ушатіков, самий молодий солдат почав годувати кашею. Княжко і Нікітін вирушили гуляти по маленькому містечку, натрапили на п'яного німця, який стверджував, що всі російські хороші, а російська горілка ще краще.

Повернулися додому до вечора. Там комбат Гранатуров і Галя, офіцер медсанбату, грали в карти. З'ясувалося, що Галя закохана в Княжко, а Княжко в силу своєї інтелігентності не може відповісти їй взаємністю. Паралельно за Галею доглядає Гранаутов, роблячи це відкрито, щоб Княжко помітив. Незабаром Галя вирішила піти, Гранаутов запропонував проводити її, але Княжко заявив, що в цьому немає необхідності. Галя відмовляється від його пропозиції. До хвіртки Галю проводив Нікітін, вона поскаржилася йому, що Княжко ігнорує її, але вона все одно його любить.

Коли Нікітін повернувся, йому стало не по собі від настала тиші, і він наказав Меженіну перевірити, як там вартовий. Меженіна довго не було, потім пролунав якийсь шум на другому поверсі в кімнаті Нікітіна. Піднявшись у свою кімнату, він побачив, що Меженіна збирається згвалтувати молоду рудоволосу німкеню. Нікітін наказав залишити німкеню в спокої. Меженіна відмовився, тоді Нікітін пригрозив йому розстрілом.

Німкеню, Емму, проводили на перший поверх, у вітальню. Там часовий привів молодого хлопчика, років п'ятнадцяти, щуплого в окулярах. Гранаутов наказав Княжко допитати його. Німкеня плакала і просила Курта розповісти все. З'ясувалося, що вони брат і сестра, прийшли забрати свої речі і виїхати в Гамбург до дідуся. Курт втік з німецького партизанського загону. Загін цей складався з таких