Короткий переказ твору Бранці (Плавт)

«Це незвичайна комедія! - Попереджає актор, вимовляє пролог. - У ній немає ніяких непристойностей, немає ні звідника, ні розпусниці, ні хвалькуватого воїна, ні підкидьків, ні закоханого, що викрадає кохану, а лише гра долі, марність людських намірів і благородство досконалої доблесті ».

Були в Греції дві сусідні області, Етолія і Еліда. В одного діда з Етолії було два сини, Філополем і Тиндар. Молодшого, Тиндар, ще малою дитиною викрав хитрий раб і продав у Еліду. Там господар віддав хлопчика в товариші власним синочкові Філократов; Филократ і Тиндар виросли друзями. Пройшло багато років, між Етолія і Еліди почалася війна. Старший син етолійського старого Філополем потрапив в еллінською полон, а Филократ і Тиндар - у Етолійський союз полон, і купив їх якраз старий батько, не знаючи, що один з полонених - його власний син. Воістину «людьми грають боги, немов м'ячиком!».

Дія розігрується в Етолії. Починається п'єса монологом дармоїда - без цього персонажа не змогла обійтися навіть така незвичайна комедія. Це дармоїд Філополема, нещодавно потрапив у полон; шкода його, молодець був хлопець, ніхто від нього голодним не йшов! А тепер доводиться худнути і хиріти, поки старий батько не виручить сина. «Потерпи, - каже йому старий, - от я якраз купив двох еллінською бранців, господаря з рабом, - господар з знатних, може бути, за нього і вдасться виручити сина».

Старий знає, що один з його бранців господар, а інший - раб, але не знає, який - хто. А між тим знатний Филократ і раб Тиндар змовилися і помінялися одягом та іменами. Старий кличе до себе знатного - а до нього підходить Тиндар. «Яке тобі в рабстві?» - «Що робити, доля грає людиною: був господарем, став рабом. Одне скажу: якщо доля віддає по справедливості, то пошле вона мені господаря такого, яким був я сам - лагідного й не жорстокого. І інше скажу: якщо доля віддає по справедливості, то яке мені тут, такою буде й твоєму синові в чужому полоні ». -« Хочеш повернутися на свободу? »-« Хто ж не хоче! »-« Допоможи мені повернути сина - відпущу і тебе і твого раба і грошей не візьму ». -« Ay кого він в полоні? »-« У такого-то». -« Це друг мого батька, батько допоможе. Тільки зроби ось що: пішли до нього з цією звісткою мого раба, а то він візьме і не повірить ». -« А якщо твій раб втече й не повернеться? »-« Я ж залишаюся в тебе в заставі: як буде батько викуповувати мене , ти і запитаєш з нього викуп відразу за обох ».Старий погоджується, бачачи, як віддані один одному двоє бранців, і відсилає в Еліду Філократов, не знаючи, що це не раб, а пан.

Перерва в дії знову заповнює дармоїд, сумує про ситних колишні часи: все точно виродилися, все ніби змовилися, ні жарти, ні послуги їм не потрібні, аби обійти голодного обідом! Коли це в них така страйк - саме час звертатися до суду: нехай їх оштрафують на десять обідів на користь дармоїдів!

Раптом на сцену повертається старий, а з ним несподіваний людина - ще один еллінською бранець, приятель Філократов, що попросив його про побачення з ним. Тиндар в паніці: ця людина чудово знає, хто є хто, він розкриє хазяїнові весь обман; «як мені шкода бідних різок, що зламають про мене!». Тиндар намагається чинити опір. «Ця людина божевільний, - говорить він господареві, - він мене кличе Тиндар, а тебе буде кликати Аяксом, не слухай його, тримайся від нього подалі - уб'є!» «Ця людина ошуканець, - каже господареві бранець, - замолоду він раб, вся Еліда це знає, а Филократ навіть на вигляд не такий! »У старого голова йде обертом. «Який же з вигляду Филократ?» - «Сухорлявий, з гострим носом, чорноокий, тілом бел, кучерявий, трохи з рижінкой». - «Горе! так воно і є », - вигукує господар, чуючи точний опис того з бранців, якого він сам щойно випустив з рук.« Очевидно, правду кажуть: немає правдивих рабів, хороший бреше на користь пану, а дурний на шкоду пану. Ну, любий, що ти вірний панові, - це, може, й похвально, а за те, що мене обманював, - в кайдани його і в каменоломню! »Бідолаху відводять, а мимовільний його викривач гірко кається, та пізно.

Тут знову вривається нахлібник - вже не сумовитий, а переможний.«Влаштовуй, господар, бенкет, а мене дякуй, як бога! Радісні вісті: прийшов корабель, а на ньому твій син Філополем, і той бранець, якого ти відіслав, і ще той раб, що колись давно від тебе втік з твоїм молодшим синочком на чужину ». -« Ну, коли так - ТИ мій вічний гість, беру тебе в будинок доглядачем за всіма припасами! »Старий біжить на пристань, нахлібник біжить у комору.Так і є: ось Філополем, а ось Филократ - не скористався нагодою бігти, а виконав обіцянку і повернувся за товаришем. Видно, є ще на світі дружба і благородство! «Ну, а ти, - звертається старий до втікача рабові, - якщо хочеш пощади, признавайся: що ти зробив з моїм синочком?» - «Продав в рабство - батькові ось цього». - «Як? так значить, Тиндар - мій син! А я його послав у каменоломню! »Тиндар негайно звільняють, викрадача приковують в його кайдани, Філополем обіймається з