Короткий переказ твору Хатина дядька Тома (Гаррієт Бічер-Стоу)

Дія роману відбувається на початку 1850-х рр.. В США. Відкривається він розмовою «доброго» плантатора Шелбі з работорговців Гейлі, якому він хоче продати свого кращого негра дядька Тома на сплату боргів. Просторікуючи про гуманізм, понимаемом вельми своєрідно, Гейлі висловлює точку зору багатьох работоргівців: не слід, вважає він, продавати дитину на очах у матері, щоб не було зайвих сліз і, таким чином, не псувався товар. Не варто також сильно їх пороти, але і носитися особливо не варто - «доброта їм боком виходить». На додачу до Того Гейлі просить продати йому Гаррі, сина квартеронкі Елізи, покоївки господині.

Чоловік Елізи Джордж Гарріс - раб сусіднього плантатора. Колись він працював на фабриці, де дуже добре себе зарекомендував, але господар не побажав терпіти незалежності негра і поставив його на найважчу роботу. Двоє дітей Елізи і Джорджа померли в дитинстві, тому Еліза особливо прив'язана до свого малюка.

У той же день Джордж приходить до Елізи і повідомляє їй про свій намір бігти до Канади, оскільки господар змушує його одружитися з іншою, хоча їх з Елізою вінчав священик.

Підписавши купчі на Тома і Гаррі, містер Шелбі розповідає про все дружині. Еліза чує їхню розмову і вирішує бігти, щоб зберегти дитину. Вона кличе з собою дядька Тома, але той готовий скоритися долі.

Про втечу стає відомо тільки вранці. За утікачку організована гонитва, але їй вдається по крижина перебратися в штат Огайо, де рабство заборонено.

Упустили утікачку Гейлі випадково зустрічає Тома Локкер і його супутника на ім'я Меркс, мисливців за швидкими рабами, які погоджуються йому допомогти.

Еліза потрапляє в будинок сенатора Берда, який не поділяє ідей работоргівлі і допомагає йому сховатися у надійних людей.

Тим часом Гейлі відвозить Тома з маєтку Шелбі, закувавши його в кайдани. Старший син господарів Джордж дає Тому на пам'ять срібний долар і клянеться, що, коли виросте, не буде ні продавати, ні купувати рабів.

Приїхавши в місто, Гейлі купує на аукціоні ще кілька рабів, розлучаючи дітей з матерями. Потім негрів вантажать на пароплав - їх потрібно переправити в південні штати. Закутих у кайдани рабів везуть на нижній палубі, а на верхній привільно їдуть білі, розмірковуючи про работоргівлю. Одні вважають, що неграм на плантаціях живеться краще, ніж на волі, інші вважають, що найстрашніше в рабстві - "наруга над людськими почуттями, симпатіями», треті впевнені, що сам бог судив африканцям бути рабами і задовольнятися своїм становищем.

Під час однієї із стоянок Гейлі повертається з молодою негритянкою, яка няньчить десятимісячного малюка. Він тут же продає дитину за 45 доларів, і його потайки забирають у матері. У відчаї та кидається у воду.

На тому ж човні подорожує багатий і знатний джентльмен з Нового Орлеана на ім'я Сен-Клер з шестирічною дочкою і немолодий родичкою. «Том з інтересом спостерігав за дівчинкою, бо негри з властивою їм добротою і вразливістю завжди тягнуться до всього чистого, дитячому». Якось дівчинка, перехилившись через борт, падає у воду, і Том рятує її. Вдячний батько купує Тома у Гейлі.

Огюстен Сен-Клер, син багатого Луїзіанської плантатора, повертається додому, в Новий Орлеан. Немолода родичка - його кузина міс Офелія, втілення точності і порядку. Основний життєвий принцип її - почуття обов'язку. У будинку Огюстена вона стане керувати господарством, оскільки дружина кузена слабка здоров'ям.

Дружина Сен-Клера Марі виявляється навіженим, егоїстичним істотою, схвалюють рабство. У Сен-Клера ставлення до рабства суто прагматичне - він розуміє, що його не вигубиш, поки білим воно вигідно. Дивлячись на Офелію, він відзначає подвійне ставлення до негрів жителів півночі: «Ви ставитеся до них з гидливістю [...] і в той же час заступаєтесь за них».

Тим часом Еліза і Джордж, вкриті громадою квакерів, готуються бігти до Канади. Разом з ними їде негр Джим. Він вже давно живе в Канаді, але повернувся в США, щоб забрати з собою стару неньку.

Раптово вони дізнаються, що за ними організована гонитва, в якій беруть участь Том Локкер, двоє поліцейських і місцевий набрід. Під час перестрілки Джордж ранить Тома Локкер. Спільники кидають його, а втікачі підбирають і відвозять в будинок, де за ним організований хороший догляд.

Дія знову переноситься в будинок Сен-Клер. Його мешканці напружено обговорюють проблему рабства. Опост засуджує рабство, але не може протистояти йому в поодинці. Щоб щогодини не стикатися з найбільш грубими його проявами, він відмовився від володіння плантацію. Він упевнений, що врешті-решт негри, як і народні маси в усьому світі, самі завоюють собі свободу.

Одного разу він приводить у подарунок Офелії негритянку років восьми по імені Топсі, яку колишній господар звірячому бив. Дівчинка виявляється дуже тямущій. Вона описується як пустуха і злодійка, але добра й чуйна в душі.

Минає два роки. З'ясовується, що дочка Сен-Клера Євангеліна (скорочено Єва) страждає на сухоти. Це дуже ніжна і чуйна дівчинка. Її мрія - відпустити всіх негрів на волю і дати їм освіту. Але найбільше вона прив'язується до дядька Тому.

Якось, розмовляючи з батьком, вона говорить йому, що скоро помре, і просить після її смерті відпустити дядька Тома на свободу. Сен-Клер обіцяє їй це, але його обіцянці не судилося здійснитися: незабаром після смерті доньки він трагічно гине в п'яній бійці. Добре хоч міс Офелії