Після смерті Сен-Клера справи бере в свої руки деспотична Марі. Ока збирається продати будинок і всіх рабів чоловіка і виїхати на батьківську плантацію. Для Тома це означає вічне рабство. Господиня і чути не хоче, щоб йому, на виконання волі її покійної дочки, дали свободу, і разом з іншими неграми відправляє його в невільничий барак, де збирають партію негрів для аукціону.

Невільничим барак - те ж, що торговий склад: перед ним в якості зразків товару виставлено кілька негрів, жінок і чоловіків. Важко описати страждання негрів перед аукціоном - вони морально готуються до того, що їх розлучать з сім'ями, відірвуть від звичної, знайомої обстановки, віддадуть у руки злих людей. «Одним з найстрашніших обставин, пов'язаних з рабством, є те, що негр [...] в будь-яку хвилину може потрапити в руки жорстокого і брутального тирана, - точка в точку як стіл, колись прикрашав розкішну вітальню, доживає свій вік в брудному шинку. Істотна різниця полягає лише в тому, що стіл нічого не відчуває, тоді як у людини [...] не можна відняти його душу, [...] спогади і прихильності, бажання і страхи ».

Том потрапляє до Саймону Легро. Той негайно змушує його переодягнутися в грубий одяг невільника, а його речі продає матросам пароплава, на якому їде додому. На плантації Легро нових рабів селять в жалюгідних халупах, де так тісно, що яблуку ніде впасти. Сплять тут прямо на землі, підстеливши трохи соломи. Раціон вкрай убогий: після виснажливої праці на зборі бавовни - всього одна коржик з кукурудзяної муки.

Одного разу на збір бавовни виходить гарна, ставна квартеронка Кассі, коханка господаря. Вона працює дуже швидко, допомагає слабким і відстаючим. Том теж ділиться зібраним бавовною - з Люсі, хворий мулаткою. Увечері господар, бачачи хорошу роботу Тома, вирішує призначити його наглядачем і для початку хоче змусити його відшмагати Люсі і ще кількох рабів. Том рішуче відмовляється, за що сам отримує побої.

Увечері до нього приходить Кассі, змащує йому рани і розповідає про себе. Батько її був багатим плантатором, і вона отримала добру освіту. Проте батько раптово помер і не встиг дати їй вільну. Її купив молодий чоловік, якого вона дуже любила і від якого народила двох дітей, але той, наробивши боргів, теж продав її. Дітей у неї відібрали, і вона стала переходити від одного господаря до іншого. Кассі має великий вплив на Легро і вмовляє його залишити Тома в спокої - хоча б на час польових робіт.

Для Елізи з Джорджем наближається годину довгоочікуваної свободи. Вражений їх шляхетністю, Том Локкер (одужавши, він вирішив відмовитися від полювання на людей і зайнятися полюванням на ведмедів) попереджає їх, що у пароплава, на якому вони збираються переправитися до Канади, їх можуть чекати сищики. Тоді Еліза переодягається в чоловічий костюм; Гаррі наряджають дівчинкою і на час віддають місіс Сміт, білої канадці, яка повертається на батьківщину. Їм вдається благополучно перебратися через прикордонне озеро Ері в містечко Амхерстберг, де вони зупиняються в будинку місцевого священика.

А в садибі Легро Том марно чекає вісточки від старих господарів. Кассі пропонує йому вбити господаря, але він не хоче брати гріх на душу. Тікати він теж відмовляється, а от Кассі з новою коханкою Аегрі юної Еммелін замишляють втечу. Роблячи вигляд, що побігли до боліт, жінки ховаються на горищі, викликає у всіх мешканців маєтку, включаючи Легро, забобонний страх. У спробі з'ясувати, куди поділися Кассі з Еммелін, він наказує своїм підручним побити Тома. Ті досить наполегливо виконують наказ.

Раптово в маєток приїжджає Джордж Шелбі, дивом розшукали дядька Тома, але не може відвезти негра з собою - той вмирає в нього на руках. На могилі Тома Джордж, який після смерті батька став власником маєтку, клянеться, що у нього ніколи не буде рабів.

Скориставшись ситуацією, Кассі і Еммелін біжать з горища. На пароплаві вони знайомляться з Джорджем Шелбі і якоїсь мадам де Ту, яка подорожує з дочкою. З'ясовується, що вона сестра Джорджа Гарріса. Молодий Шелбі починає розповідати їй про долю Джорджа, і випадково почула їхню розмову Кассі розуміє, що його дружина Еліза - її дочка.

Разом з мадам де Ту Кассі відправляється до Канади, де й знаходить дочку. По зрілому міркуванні возз'єдналася сім'я вирішує переїхати до Франції. На пароплаві Еммелін виходить заміж за 1-го помічника капітана.

У Франції Джордж Гарріс отримує гарну освіту і переїжджає до Ліберії, яку вважає свій батьківщиною. Мадам де Ту знаходить сина Кассі, який теж збирається до Африки.

Дізнавшись про смерть чоловіка, тітонька Хлоя, спеціально відправилася на заробітки, щоб викупити його, не знаходить собі місця від горя, а Джордж Шелбі виконує клятву, дану на могилі дядька Тома, і дає вільну всім своїм рабам.