Короткий переказ твору Очима клоуна (Генріх Белль)

Місце дії - Бонн, час дії приблизно збігається з датою створення роману. Саме ж розповідь є довгий монолог Ганса Шнира, комічного актора або, просто, клоуна.

Гансу двадцять сім років, і він нещодавно пережив найважчий удар долі - від нього пішла, щоб вийти заміж за Цюпфнера, «цього католика», Марі, його перше і єдине кохання. Найгірший стан Ганса посилюється тим, що після відходу Марі він почав пити, від чого став працювати недбало, і це вмить позначилося на його заробіток. До того ж напередодні, в Бохумі, зображуючи Чарлі Чапліна, він послизнувся і пошкодив коліно. Грошей, отриманих за цей виступ, йому ледь вистачило на те, щоб дістатися додому.

Квартира до приїзду Ганса готова, про це подбала його знайома, Моніка Сільвc, попереджена телеграмою. Ганс насилу долає відстань до будинку. Його квартира, подарунок діда (Шнира - вугільні магнати), на п'ятому поверсі, де все пофарбовано в іржаво-червоні тони: двері, шпалери, стінні шафи. Моніка прибрала квартиру, набила холодильник продуктами, поставила в їдальні квіти і запалену свічку, а на стіл у кухні - пляшку коньяку, сигарети, мелену каву. Ганс випиває півсклянки коньяку, а іншу половину виливає на розпухле коліно. Одна з нагальних турбот Ганса - добути грошей, у нього залишилася лише одна марка. Сівши і зручніше уклавши хвору ногу, Ганс збирається телефонувати знайомим і рідним, попередньо виписавши з записної книжки всі потрібні номери. Він розподіляє імена за двома стовпцями: ті, у кого можна позичити грошей, і ті, до кого він звернеться за грошима лише в крайньому випадку. Між ними, в красивій рамочці, ім'я Моніки Сільве - єдиної дівчини, яка, як іноді здається Гансу, могла б замінити йому Марі. Але зараз, страждаючи без Марі, він не може дозволити собі вгамувати «жадання» (як це називається в релігійних книжках Марі) до однієї жінки з іншого, Ганс набирає номер батьківського будинку і просить до телефону пані Шнір. Перш ніж мати бере трубку, Ганс встигає згадати своє не дуже щасливе дитинство в багатому домі, постійне лицемірство і святенництво матері. Свого часу пані Шнір цілком поділяла погляди націонал-соціалістів і, «щоб вигнати жидівство янкі з нашої священної німецької землі», відправила шістнадцятирічну доньку Генрієту служити в протиповітряних військах , де та й загинула. Тепер же мати Ганса у відповідності з духом часу очолює «Об'єднаний комітет з примирення расових протиріч». Розмова з матір'ю явно не вдається. До того ж їй вже відомо про невдалий виступ Ганса в Бохумі, про що вона не без зловтіхи йому повідомляє. Трохи далі Ганс в одному з телефонних розмов скаже: «Я клоун і збираю миті». Дійсно, всю розповідь складається зі спогадів, найчастіше саме миттєвих. Але самі докладні, найдорожчі Гансу спогади пов'язані з Марі. Йому був двадцять один рік, а їй дев'ятнадцять, коли він якось увечері «просто прийшов до неї в кімнату, щоб робити з нею те, що роблять чоловік з дружиною». Марі не прогнала його, але після цієї ночі поїхала до Кельна. Ганс пішов за нею. Почалася їх спільне життя, нелегка, тому що Ганс тільки починав свою професійну кар'єру. Для Марі, ревною католички, її союз з Гансом, не освячений церквою (Ганс, син батьків-протестантів, які віддали його в католицьку школу, слідуючи післявоєнної моді примирення всіх віросповідань, невіруючий), завжди був гріховним, і врешті-решт члени католицького гуртка, який вона відвідувала з відома Ганса і часто у його супроводі, переконали її залишити свого клоуна і вийти заміж за зразок католицьких чеснот Гериберта Цюпфнера. Ганса приводить у відчай думка, що Цюпфнера «може або сміє дивитися, як Марі одягається, як вона загвинчує кришку на тюбику пасти». Вона повинна буде водити своїх (і Цюпфнера) дітей по вулицях голими, думає він, тому що вони не один раз довго і детально обговорювали, як будуть одягати своїх майбутніх дітей.

Тепер Ганс дзвонить своєму братові Лео, який обрав для себе духовний терен. Йому не вдається поговорити з братом, тому що в цей момент студенти-богослови обідають. Ганс пробує дізнатися що-небудь про Марі, надзвонюючи членам її католицького гуртка, але вони тільки радять йому мужньо перенести удар долі, незмінно закінчуючи розмову тим, що Марі не була його дружиною за законом. Дзвонить агент Ганса, Цонерер. Він грубуватий і хамоват, але щиро шкодує Ганса і обіцяє знову зайнятися їм, якщо той кине пити і проведе три місяці в тренуваннях. Поклавши слухавку, Ганс розуміє, що це перша людина за вечір, з яким він охоче поговорив би ще.

Лунає дзвінок у двері. До Гансу приходить його батько, Альфонс Шнір, генеральний директор вугільного концерну Шнір. Батько і син збентежені, у них невеликий досвід спілкування. Батько хоче допомогти Гансу, але на свій лад. Він радився з Генненхольмом (звичайно, завжди все найкраще, думає Ганс, Генненхольм - найкращий театральний критик Федеративної республіки), і той радить Гансу піти займатися пантомімою до одного з кращих педагогів, вдосконалення шенно залишивши колишню манеру виступів. Батько готовий фінансувати ці заняття. Ганс відмовляється, пояснюючи, що йому вже пізно вчитися, треба тільки працювати. «Значить, гроші тобі не потрібні?» - З деяким полегшенням у голосі запитує батько. Але з'ясовується, що потрібні. У Ганса всього одна марка, що завалялися в