Короткий переказ твору Куркудіон (Плавт)

Куркуліон - означає «Хлібний черв'як». Це прізвисько одноокого нахлібника-приживався, хитруна і ненажери, який веде інтригу в цій комедії. Його годувальник і покровитель - палкий закоханий юнак, дівчина, яку цей юнак любить, належить злому звідник, і її потрібно якнайшвидше викупити.Грошей немає, і добути їх закоханий не вміє; вся надія на спритного Куркуліона. Юнак послав його в інше місто - просити в борг у свого друга, а сам потайки пробирається до своєї люб'язною. Звідник хворий, юнака зустрічає п'яничка воротарка, за глечик вина готова на що завгодно. Стара співає славу провину: «Ах, вино! ах, вино! кращий дарунок для мене! .. »Юнак співає серенаду дверним петлям, які зараз відчинять двері і випустять до нього кохану:« Гей, гаки! вам, гаки, шлю привіт всією душею! .. »Старий раб дивиться, як цілуються закохані, і бурчить:« Добре любити розумно, а шалено - ні до чого ». Всі чекають на повернення Куркуліона - привезе він гроші чи ні?

Куркуліон легкий на спомині - він уже біжить по сцені: «Гей, знайомі, незнайомі, геть з дороги, геть з дороги!Повинен вислужити я службу! Хто попався, бережися, / Щоб не збив його я грудьми, головою або ногою!Будь царем, будь володарем, будь хоч з поліції, / Будь начальник, будь печальник, будь байдикують раб, - / Всі злетять з моєї дороги головою на вулицю! .. »

Його хапають, утримують, пригощають, розпитують. Виявляється, весь шум - даремно: грошей немає, а є надія на хитрість. У сусідньому місті Куркуліон випадково зустрів хвалькуватого воїна, який, виявляється, теж помітив ту ж дівчину і вже змовився з звідником про її покупку. Гроші для цього лежать на збереженні у міняйли, який видасть їх тому, хто пред'явить йому як умовний знак перстень з печаткою воїна. Куркуліон вплутався до воїна в компанію, вони повечеряли, випили, стали грати в кості, одному випало менше, іншому більше, Куркуліон визнав себе у виграші, поцупив у п'яного воїна кільце з пальця і був такий. Ось воно - за таку послугу гріх не нагодувати його до відвала!

Починається робота. Щільно поївши, Куркуліон є до міняйл з листом, запечатаним тієї самою печаткою: боєць, мечем розтинає слона. У листі написано: я, мовляв, воїн такий-то, доручаю міняйла такому-то виплатити звіднику стільки-то і стільки-то, а подавця цього листа передати викуплену дівчину. «А ти-то хто такий?» - «Я його слуга». - «А що ж він сам не прийшов?» - «Справою зайнятий: ставить пам'ятник своїм подвигам - як він розгромив Персію і Сирію, Обжора і Опіванію, Аівію і Винокуров: півсвіту за три тижні ». -« Ну, коли так, то вірю, що ти від нього: інший такого дурниць не придумає ». І, припинивши допит, змінювала виплачує гроші звідник, а той іде з Куркуліоном за сцену - до дівчини.

Несподівана пауза: на порожню сцену виходить хораг, господар акторської трупи, і розмовляє з глядачами. Це все, що залишилося від хору, колисьобіймав так багато місця в комедіях. Хораг дражнить публіку: «Хочете, розповім вам, де кого знайти на форумі? У такого-то храму - брехунів, утакого-то мотовила, біля колодязя - нахаб, у каналу - франтів, у судилища - крючкотворів, а заодно і потаскушек ... »Тим часом звідник вручає дівчину Куркуліону, і той, задоволений, веде її до свого господаря, смакуючи ситний обід у нагороду.

Раптом з'являється хвалькуватий воїн - він проспався, спохватився свого персня, поспішає до міняйл - грошей вже немає, поспішає до звідник - дівчата вже немає. «Де знайти Куркуліона, черв'яка непотрібного?» / «Так шукай в зерні пшеничному, там знайдеш хоч тисячу!» / «Де він? Де він? Допоможіть, дорогі глядачі!Хто знайти його допоможе - дам винагороду! .. »

А перстень його - боєць, мечем розтинає слона, - у Куркуліона, а дівчина дивиться й дивується: точно такий самий перстень був у її батька! Вривається воїн, кидається до юнака: «Віддай мені мою рабиню!» - «Вона вільна, - заявляє юнак, - якщо хочеш - підемо до суду, тільки спершу скажи: це твій перстень? »-« Мій ». -« А звідки він у тебе? »-« Від батька ». -« А як звали батька? а мати? а годувальницю? »-« Так-то ». -« Братик милий! - кричить дівчина, кидаючись воїну на шию. Хіба не було в тебе сестрички, яка в дитинстві загубилася? »Відбувається радісне узнаніе: яке щастя, що боги не допустили шлюбу брата з сестрою! Весілля юнаки та дівчата вирішена; тепер потрібно розправитися зі звідником - як він смів торгувати вільної дівчиною?Той переляканий, дівчині навіть шкода старого: «Пожалійте його, він не ображав мене, я як увійшла, так і вийшла чесною!» «Добре, - каже воїн, - нехай поверне гроші, а я, так і бути, ні в суд його не потягну, ні з катапульти їм стріляти не стану ». Звідник платить, на викуп готують бенкет, і Куркуліон потирає черево, очікуючи заслуженого частування.