Після всіх цих потрясли його подій Рупрехт вирушив до рідного Аозгейм, але тільки здалеку подивився на батька й матір, вже згорблених людей похилого віку, що грілися на сонці перед будинком. Загорнув він і до лікаря Агріппи, але застав його при останньому подиху. Ця смерть знову збентежила його душу. Величезний чорний пес, з якого вчитель слабшає рукою зняв нашийник з магічними письменами, після слів: «Іди геть, проклятий! Від тебе всі мої нещастя! »- Підібгавши хвоста й нахиливши голову вибіг з дому, з розгону кинувся у води річки і більше не з'являвся на поверхні. У ту ж мить вчитель випустив останній подих і покинув цей світ. Нічого не залишилося вже, що завадило б Рупрехт кинутися на пошуки щастя за океан, до Нової Іспанії.