Короткий переказ твору Менехм, або Близнюки (Плавт)

У місті Сіракузах жив купець, а у нього було два хлопчики-близнюки, схожих як дві краплі води. Купець поїхав за море і взяв із собою одного з хлопчиків - на ім'я Менехм. Там було свято, хлопчик загубився у натовпі; його підібрав інший купець - з міста Епідамна, відвіз до себе, усиновив, а потім підшукав йому жінку, і залишив усе своє багатство . Другий хлопчик залишився в Сіракузах; в пам'ять про зниклого його перейменували і теж назвали Менехмом. Він виріс, відправився на пошуки брата, довго їздив по всіх містах і, нарешті, дістався до Епідамна. Ось тут і зіткнулися два близнюки, Менехм Епідамнскій і Менехм Сіракузького, і зрозуміло, що при цьому вийшло багато плутанини і непорозумінь. Плутанина - це коли Менехм Епідамнского приймають за Менехм Сіракузького або навпаки; непорозуміння - це коли Менехм Епідамнского приймають за Менехм Епідамнского, але приписують йому вчинки Менехм Сіракузького, або навпаки.

На сцені - місто Епідамна, стоять два будинки, в одному - дружина Менехм Епідамнского, в іншому - гетера, його коханка. До глядачам виходить нахлібник Менехм Епідамнского на прізвисько Їдальня Щітка - тому що посади його за стіл, він ні крихти не залишить, Він нахвалює свого господаря: живе привільно, сам поїсти любить і інших пригощає. Ось і сам господар виходить з дому, лаючись на ревниву дружину, він поцупив у неї новий плащ і несе його в подарунок коханці. Та задоволена подарунком і в подяку замовляє кухареві вечерю на трьох. «На десятьох, - поправляє кухар, - Їдальня Щітка за вісьмох з'їсть».

Менехм Епідамнскій з нахлібником йдуть на площу у справах, а з пристані є зі своїм рабом Менехм Сіракузького, який приїхав шукати брата. Звичайно, і кухар і гетера думають, що це Менехм Епідамнскій, і весело його вітають: це перша плутанина. «Слухай, - каже гетера, - віднеси-ка ти цей крадений плащ в перелицювання, щоб дружина його на мені не впізнала!» Менехм Сіракузького божиться, що він тут ні при чому, і плащ у дружини не крав, ідружини-то у нього немає, і взагалі він тут вперше. Але, бачачи, що жінку не переконаєш, а плащ можна, мабуть, і привласнити, він вирішує повечеряти з красунею і підіграти їй: «Це я жартував, звичайно, я і є твій милий». Вони йдуть бенкетувати, а раба Менехм відсилає до харчевні.

Тут з'являється ображений Щітка: він упевнений, що це його годувальник пригостився без нього, і напускається на Менехм Сіракузького з докорами. Це друга плутанина. Той нічого не розуміє і жене його геть. Ображений нахлібник відправляється розповісти про все хазяйської дружині. Та у люті; обидва сідають чекати винуватця. А Менехм Епідамнскій, тутешній, вже тут як тут: він повертається з площі злий, картаючи себе за те, що вплутався там свідком у судову справу і тому не встиг на гулянку до гетері. Дружина і нахлібник накидаються на нього з докорами, дружина - за викрадений плащ, нахлібник - за з'їдений без нього вечерю. Це перше непорозуміння. Він відбивається, але жінка заявляє: «На поріг тебе не пущу, поки не принесеш мені плащ назад», - і зачинив двері. «Не дуже-то й хотілося!» - Бурчить чоловік і рішуче направляється до гетері - за розрадою і за плащем. Але й тут він наштовхується на неприємність. «Що ти дурниці несеш, ти ж сам забрав плащ в перелицювання, не мороч мені голову!" - Кричить йому гетера. Це друге непорозуміння. Вона теж зачинив перед ним двері, і Менехм Епідамнскій йде куди очі дивляться.

Тим часом Менехм Сіракузького з плащем у руках, не знайшовши в харчевні свого раба, в розгубленості повертається назад. Дружина Менехм Епідамнского приймає його за розкаявся чоловіка, але для порядку все-такибурчить на нього. Це третя плутанина. Менехм Сіракузького нічого не розуміє, починається суперечка, всі лютіше і свирепее; жінка кличе на допомогу свого батька. Старий добре знає свою дочку - «від такої сварливою дружини хто завгодно заведе коханку!» Але красти у дружини - це занадто, і він теж починає виясняти уявного зятя. Це четверта плутанина. Чи не з'їхав він з розуму, що своїх не дізнається? Догадливий Менехм і справді прикидається божевільним - і, як Орест в трагедії, починає кричати: «Чую, чую божий голос! Він велить мені: візьми факел, випалю, випалю їм очі! ..» Жінка ховається в будинок, старий біжить по лікаря, а Менехм Сіракузького рятується, поки цілий.

Повертається Менехм Епідамнскій, а назустріч йому - тесть і лікар з докорами за розіграну сцену сказу: це третє непорозуміння. Менехм відповідає лайкою. «Та він і справді буйний», - вигукує лікар і кличе на допомогу чотирьох дужих рабів. Менехм ледве відбивається від них, як раптом є несподівана допомога. Раб Менехм Сіракузького, не дочекавшись в харчевні свого пана, пішов його шукати, а то без нагляду вічно він вплутується у неприємності! Неприємності в наявності: ось якісь хлопці серед білого дня в'яжуть начебто як раз його господаря! Це вже п'ята плутанина.Раб кидається на підмогу до уявного пана, удвох вони розкидають і розганяють гвалтівників; в подяку раб просить відпустити його на волю.Відпустити на волю чужого раба Менехм Епідамнскому нічого не варто: «Іди, я тебе не тримаю!» - І Менехм відправляється ще раз спробувати щастя в гетери.

Раб, зраділий, кидається до харчевні зібрати свої пожитки і відразу стикається з цим своїм господарем, Менехмом Сіракузьким, який і не думав відпускати його на волю. Починаються перекори і докори. Це четверте непорозуміння. Поки