вона всі вечори проводить за воротами. Вона сидить на лавочці і шиє собі придане. Поруч з нею сидять вагітні жінки, які чекають своїх чоловіків, а перед її очима проходить рясна життя Молдаванки - «життя, набита сисними немовлятами, сохне ганчір'ям і шлюбними ночами, повними приміського шику і солдатської невтомності». Тоді ж Басьо стає відомо, що дочка ломового візника не може розраховувати на гідну партію, і вона перестає називати батька батьком, а кличе його не інакше як «рудий злодій».
Так продовжується до тих пір, поки Бася НЕ пошила собі шість нічних сорочок і шість пар штанів з мереживними оборками. Тоді вона заплакала і крізь сльози сказала одноокому Фроїм Грачу: «Кожна дівчина має свій інтерес у житті, і лише одна я живу як нічний сторож при чужому складі.Або зробіть зі мною що-небудь, папаша, або я роблю кінець свого життя ... »Це справляє враження на Грача: одягнувшись урочисто, він вирушає до бакалійникові Каплуну. Той знає, що його син соломончиків не проти з'єднатися з Басько, але він знає й інше - що його дружина мадам Каплун не хоче Фроїм Грача, як людина не хоче смерті. У їх сім'ї вже кілька поколінь були бакалійника, і Каплун не хочуть порушувати традиції . Засмучений, ображений Грач йде додому і, нічого не кажучи причепуритися дочки, лягає спати.
Прокинувшись, Фроїм йде до господині заїжджого двору Любці Козак і просить у неї поради і допомоги. Він говорить, що бакалійники сильно зажиріли, а він, Фроїм Грач, залишився один і йому немає допомоги. Любка Козак радить йому звернутися до Бене Крику, який неодружений і якого Фроїм вже пробував на Тартаковським. Вона веде старого на другий поверх, де знаходяться жінки для приїжджих. Вона знаходить Беню Крику у Катюші і повідомляє йому все, що знає про Басьо і справах одноокого Грача. «Я подумаю", - відповідає Беня. До пізньої ночі Фроїм Грач сидить в коридорі біля дверей кімнати, звідки лунають стогони і сміх Катюші, і терпляче чекає рішення Бені. Нарешті Фроїм стукає у двері. Разом вони виходять і домовляються про придане.Сходяться вони й на тому, що Беня повинен взяти з Каплуна, винного в образі сімейної гордості, дві тисячі. Так вирішується доля зарозумілого Каплуна і доля дівчини Басі.
Любка Козак
Будинок Любки Шнейвейс, яку прозвали Любкою Козак, стоїть на Молдаванці. У ньому містяться винний льох, заїжджий двір, вівсяна лавка і голубник. У будинку, крім Любки, живуть сторож і власник голубники Євзель, куховарка та звідниця Песя-Міндлі і керуючий Цудечкіс, з яким пов'язано безліч історій. Ось одна з них - про те, як Цудечкіс надійшов керуючим на заїжджий двір Любки. Одного разу він смаклеровал якомусь поміщику молотарку і ввечері повів його відсвяткувати купівлю до Любці. На ранок виявилося, що переночувати поміщик втік, не заплативши. Сторож Євзель вимагає з Цудечкіса гроші, а коли той відмовляється, він до приїзду господині замикає його в кімнаті Любки.
З вікна кімнати Цудечкіс спостерігає, як мучиться Любкіна немовля, не привчений до соски і вимагає мамашенькіного молока, у той час як мамашенька його, за словами доглядають за дитиною п `єси-Міндлі,« скаче по своїх каменоломнях, п'є чай з євреями в трактирі " Ведмідь ", купує в гавані контрабанду і думає про свого сина, як про торішній сніг ...». Старий бере на руки плаче немовля, ходить по кімнаті і, розгойдуючись, як цадик на молитві, співає нескінченну пісню, поки хлопчик не засинає.
Увечері повертається з міста Любка Козак. Цудечкіс лає її за те, що вона прагне все захопити собі, а власне дитя залишає без молока. Коли матроси-контрабандисти з корабля «Плутарх», у яких Любка торгує товар, йдуть п'яні, вона піднімається до себе в кімнату, де її зустрічає докорами Цудечкіс. Він приставляє дрібний гребінь до Любкіна грудей, до якої тягнеться дитина, і той, вколовшись, плаче. Старий же підсовує йому соску і таким чином відучує дитя від материнських грудей. Вдячна Любка відпускає Цудечкіса, а через тиждень він стає у неї керуючим.