Короткий переказ твору Випробування (А. А. Бестужев-Марлинский)

«Послухай, Валеріан, - говорив гусарський підполковник Гремін своєму другові майору Стрелінскому, - чи пам'ятаєш ти ще ту чорнооку даму, яка звела з розуму всю молодь на балу у французького посланника три роки тому?»

Розмова цей відбувався в 182 ... р., в день зимового Миколи, недалеко від Києва, де офіцери ** ського гусарського полку святкували іменини свого улюбленого ескадронів командира запальної і впертого, але доброго і великодушного Миколи Петровича Греміна.

Звичайно, Стрелінскій пам'ятає невідому красуню, вона навіть снилася йому цілих дві ночі, але пристрасть його, як пристойно благородній гусарина, пройшла на тиждень, а ось Гремін, здається, закоханий?

Так, ще три роки тому Аліна заволоділа його серцем. Вона відповідала йому взаємністю, але закохані мали харчуватися лише «іскрами поглядів і димом надії», бо, на жаль, по розважливості рідних Аліна була дружиною сімдесятирічного графа Звездіча. Лікарі порадили старому їхати за кордон, на води, дружині слід супроводжувати його. Обмінявшись кільцями і обітницями незмінній вірності, вони розлучилися. З першої станції вона надіслала Гремін лист, потім ще одне - з тих пір ні від неї, ні про неї не було жодних звісток. І лише вчора з петербурзької поштою підполковник дізнався, що графиня Звездіч повернулася до столиці, що вона стала ще кращою і миліше, що лише про неї і каже великий світ. Остившая від часу пристрасть знову спалахнула в серці, а поруч з нею і ревнощі і недовіру: чи залишилася вона вірна колишню любов? Гремін просить друга перевірити почуття Аліни: «мила недосвідчена любов, але любов випробувана безцінна!» Якщо ж Аліна полюбить Стрелінского, що ж, така доля! Нелегко Стрелінскому погодитися випробувати не тільки любов, але і дружбу, і лише запевнення Греміна, що дружбу їх ніщо не загрожує, змушують його сказати «так».

Але мінливість людської натури така, що не встиг ще замовкнути дзвін дзвіночка за який поїхав Стрелінскім, як в душу Греміна проникли сумнів і ревнощі. І вже на ранок він шле ординарця до бригадному командиру з проханням про звільнення у відпустку, збираючись обігнати Стрелінского були перед ним побачитися з прекрасної Аліною.

У самий різдвяний святвечір, коли на вулицях Петербурга панують метушня і весела передсвяткова штовханина, коли Сінна площа заставлена всілякої їжею, а Невський немов горить від карет і саней, в яких гвардійські офіцери скачуть купувати новомодні аксельбанти, еполети, капелюхи і мундири, а пані наносять нагальні візити у модні крамниці, до швачкам і Золотошвейка, - напередодні свята крізь московську заставу в Петербург в'їхала трійка, до якої сидів один з наших гусар. Хто ж це - Гремін або Стрелінскій?

Блискучий бал-маскарад, даний князем Про *** через три дні після Різдва, був у самому розпалі, коли до графині Звездіч наблизилася маска в пишному іспанському костюмі і запросила її на танець. У звуках голосу і блиску дотепності Дону Алонзо е Фуентес е Колібрадос, як представився незнайомець, здалося графині щось знайоме. А коли він зняв рукавичку з лівої руки, мимовільне «ах!» Вирвалося в неї - блиснувши, світить перстень був той самий, що подарувала вона три роки тому Гремін! Пообіцявши з'явитися до неї для пояснення загадки на наступний день, незнайомець зник, як сон.

У дивному хвилюванні чекає графиня візиту - майже забута любов начебто знову повернулася в серце. Ось доповідають про приїзд гвардійського офіцера! Ось зараз вона знову побачить його! Аліна виходить у вітальню ... але перед нею зовсім не князь Гремін, а незнайомий білявий гусар!

Загадка кільця розкривалася просто: два роки тому, побачивши в одного, який йому сподобався кільце, Стрелінскій замовив схоже. Але як пояснити іншу таємницю: з перших хвилин зустрічі Стрелінскій та Аліна були відверті й довірливі, як старі друзі, а може бути, і більше, ніж друзі. І з цього дня в театрі, на балах, на музичних вечорах і званих обідах, на катанні та танцювальних сніданках - скрізь Аліна немов би по випадковості зустрічається з Валеріаном. Аліна закохана, немає сумніву! А наш герой? Він лише виконує прохання Греміна? Аж ніяк! І свідчення тому - зміни, з ним відбулися. Він, на думку друзів, - вітрогон, тепер серйозно розмірковує про майбутнє, про шлюб, і сімейне щастя кохання з милою подругою з'єднується в його думках з боргом громадянина: він піде у відставку, поїде в село і в турботах про добробут селян і про вдосконалення господарства корисно і щасливо проведе своє життя. Але чи погодиться на це Аліна? Виїхати в село - жертва для молодої, прекрасною і найбагатшої жінки! Через три дні дасть вона остаточну відповідь.

А в той час як сумний і стурбований Валеріан чекає вирішення своєї долі, до Петербурга повертається Микола Гремін. Справи служби, що затримали його в полку, змусили забути про колишні плани і надії, і, палкий лише на день, він не згадував про випробування, дорученій одного, і, можливо, зовсім не приїхав би до Петербурга, якби смерть діда не закликала його для отримання спадщини. Але новини про близьку шлюбі Стрелінского і графині Звездіч, як водоспад нахлинули на нього, пробудили заснулу в душі ревнощі, і, киплячо помстою, впадає він в будинок колишнього друга вилити всю лють свого обурення. Як міг зустріти Стрелінскій несправедливі докори одного? Він намагається нагадати,