Короткий переказ твору Пушкінський будинок (Андрій Бітов)

Життя Льови Одоєвцева, нащадка князів Одоевцевой, протікає без особливих потрясінь. Нитка його життя мірно струмує з чиїхось божественних рук. Він відчуває себе скоріше однофамільцем, ніж нащадком своїх славних предків. Дід Льови був арештований і провів своє життя в таборах і засланнях. У дитинстві Льова, зачата в роковому 1937 р., теж перемістився разом з батьками в бік «глибини сибірських руд»; втім, все обійшлося благополучно, і після війни сім'я повернулася до Ленінграда.

Левін тато очолює в університеті кафедру, на якій колись блищав дід. Льова росте в академічному середовищі і з дитинства мріє стати вченим - «як батько, але побільше». Закінчивши школу, Льова поступає на філологічний факультет.

У квартиру Одоевцевой після десяти років відсутності повертається з ув'язнення колишній сусід Дмитро Іванович Ювашов, якого всі називають дядько Діккенс, людина «ясний, отруйний, нічого не чекає і вільний». Все в ньому здається Леве привабливим: його гидливість, суховатость, різкість, блатний аристократизм, тверезість ставлення до світу. Льова часто заходить до дядька Діккенсу, і навіть книги, які він бере у сусіда, стають заповненням дитинства.

Незабаром після появи дядька Діккенса сім'ї Одоевцевой дозволяють згадати про діда. Льова вперше дізнається, що дід живий, розглядає на фотографіях її гарне молоде обличчя - з тих, що «уязвляют безумовним відмінністю від нас і незаперечною приналежністю людині». Нарешті приходить звістка, що дід повертається із заслання, і батько їде зустрічати його до Москви. Наступного дня батько повертається один, блідий і розгублений. Від малознайомих людей Льова поступово дізнається, що в юності батько відмовився від свого батька, а потім і зовсім критикував його роботи, щоб отримати «тепленьку» кафедру. Повернувшись із заслання, дід не захотів бачити свого сина.

Льова відпрацьовує для себе «гіпотезу діда». Він починає читати дідові роботи з лінгвістики та навіть сподівається частково використовувати дідову систему для курсової роботи. Таким чином, він витягує деяку користь із сімейної драми і плекає в своїй уяві красиве словосполучення: дід і онук ...

Дідові дають квартиру в новому будинку на околиці, і Льова йде до нього «з новеньким б'ється серцем». Але замість того людини, якого він створив у своїй уяві, Льову зустрічає інвалід з червоним, задубілі особою, яка вражає своєю неодухотвореним. Дід п'є з друзями, розгублений Льова приєднується до компанії. Старший Одоевцев не вважає, що його посадили незаслужено. Він завжди був серйозний і не належить до тих нікчемним людям, яких спочатку незаслужено посадили, а тепер заслужено випустили. Його ображає реабілітація, він вважає, що «все це» почалося тоді, коли інтелігент вперше вступив у дверях в розмову з хамом, замість того щоб гнати його в шию.

Дід одразу помічає головну рису свого онука: Льова бачить зі світу лише те, що підходить його передчасного поясненню; непояснений світ приводить його в паніку, яку Лева приймає за душевне страждання, властиве тільки почуттів людини. Коли сп'яніла Льова намагається звинуватити в чомусь свого батька, дід в люті виганяє онука - за «зраду в сім'ї».

Льова Одоевцев з дитинства перестав відзначати про себе зовнішній світ, тобто засвоїв єдиний спосіб, що дозволив багатьом російським аристократам вижити в двадцятому столітті. Закінчивши філфак, Льова вступає до аспірантури, а потім починає працювати в знаменитому Пушкінському будинку Академії наук. Ще в аспірантурі він пише талановиту статтю «Три пророка», яка вражає всіх внутрішньою свободою і летять, злітають складом. У Льови з'являється визна-поділена репутація, рівний вогонь якої він непомітно підтримує. Він займається тільки незаплямованою старовиною і таким чином здобуває довіру в ліберальній середовищі, не стаючи дисидентом. Тільки одного разу він опиняється у важкій ситуації. Левін близький друг «щось не те» написав, підписав або сказав, і тепер належить розгляд, під час якого Льова не зможе відмовчатися. Але тут втручається збіг всіх мислимих обставин: Льова захворює на грип, йде у відпустку, терміново озивається в Москву, виграє в лотерею закордонну поїздку, у нього вмирає дід, до нього повертається старовинна любов ... до Левіну поверненню одного вже немає в інституті, і це трохи псує Левіну репутацію. Втім, незабаром Льова виявляє, що репутація в незавишенном вигляді навіть більш зручна, спокійна і безпечна.

У Льови є три подруги. Одна з них, Альбіна, розумна і тонка жінка Льовиній кола і виховання, любить його, кидає заради нього чоловіка - але залишається зненавидженої небажаної, незважаючи на повторювані зустрічі. Інша, Любаша, проста і нехитра, і відносин з нею Льова не надає значення. Він любить тільки Фаїну, з якою його в день закінчення школи познайомив однокласник Мітішатьев. На наступний день після знайомства Льова запрошує Фаїну до ресторану, з трепетом вирішується взяти за руку і нестримно цілує в парадному.

Фаїна старший і досвідченіший Льови. Вони продовжують зустрічатися. Леве постійно доводиться вигадувати гроші на ресторани і численні дамські дрібниці, часто займати у дядька Діккенса, таємно продавати книги. Він ревнує Фаїну, викриває в невірності, але не в силах з нею розлучитися. Під час однієї вечірки Льова виявляє, що Фаїна і Мітішатьев непомітно зникли з кімнати і двері у ванну замкнені. Остовпівши, він очікує Фаїну, машинально клацаючи замком її сумочки. Заглянувши нарешті в сумочку, Льова виявляє там кільце, яке, за словами Фаїни, дорого коштує. Думаючи про те, що у нього немає грошей,