Короткий переказ твору Кадамбарі (Банабхатта)

Роман у прозі, що залишився недописаним і закінчений, за переказами, сином Бани - Бхушаной

До царя Шудраки приходить дівчина з касти недоторканних (чандали) і дарує йому папугу. На прохання Шудраки папуга розповідає, що, будучи пташеням, він ледве врятувався відгорців-мисливців і знайшов притулок в обителі мудреця-провидця Джамбаді. Джамбала повідав папузі про його минулих народженнях, за гріхи яких він страждає в пташиному вигляді.

Колись в місті Удджайіні правив цар Тарапіда, довго не мав дітей. Одного разу він побачив уві сні, як у рот його дружини Віласаваті входить повний місяць, і, коли після цього чудесного знамення у нього народився син, він назвав його Чандрапідой («Увінчаний місяцем»). Одночасно у міністра Тарапіди Шуканаси теж народжується син - Вайшампаяна, і з раннього дитинства він стає найближчим другом Чандрапіди. Коли Чандрапіда виріс, Тарапіда помазав його в спадкоємці царства, і Чандрапіда разом з Вайшампаяной на чолі могутнього війська вирушає в похід на завоювання світу. Після успішного завершення походу на зворотному шляху в Удджайіні Чандрапіда, відірвавшись від почту, заблукав у лісі і недалеко від гори Кайласа на березі озера Аччхода побачив скорботну дівчину, зайняту суворим подвижництвом. Ця дівчина на ім'я Махашвета, дочка одного з царів напівбогів-гандхарвов, розповідає, що одного разу під час прогулянки зустріла двох юних пустельників: Пундаріку, сина богині Лакшмі і мудреця Шветакету, і його друга Капінджалу. Махашвета і Пундаріка з першого погляду покохали один одного, полюбили настільки сильно, що, коли Махашвете довелося повернутися до свого палацу, Пундаріка помер, не винісши навіть короткої розлуки з нею. Махашвета у відчаї намагається покінчити з собою, але з неба спускається якийсь божественний чоловік, втішає її обіцянкою майбутнього побачення з коханим, а тіло Пундарікі забирає із собою на небо. Слідом за Пундарікой і його викрадачем спрямовується в небо Капінджала; Махашвета ж залишається жити самітниці на березі Аччходи.

Махашвета знайомить Чандрапіду зі своєю подругою, теж царівною гандхарвов, Кадамбарі. Чандрапіда і Кадамбарі закохуються одне в одного не менш палко, ніж Пундаріка і Махашвета.Незабаром і їм доводиться розлучитися, так як Чандраліда на вимогу батька на час повинен повернутися в Удджайіні. Він їде, залишивши на чолі війська Вайшампаяну, а той на декілька днів затримується у Аччходи, де зустрічає Махашвету, до якої відчуває непереборний потяг.Згорьована по Пундаріке і розгнівана наполегливим переслідуванням Вайшампаяни, Махашвета проклинає його, пророкуючи, що в майбутньому народженні він стане папугою. І тут же, як тільки вона вимовила прокляття, юнак помирає.

Коли до Аччходе повертається Чандрапіда і дізнається про сумну долю одного, він сам падає бездиханним на землю. Кадамбарі в розпачі шукає смерті, але знову раптово звучить божественний голос, який керує її відмовитися від свого наміру і залишатися біля тіла Чандраліди до його майбутнього воскресіння. Незабаром до Кадамбарі і Махашвете спускається з неба Капінджала. Він дізнався, що тіло Пундарікі забрав на небо не хто інший, як бог місяця Чандра.Чандра повідав йому, що своїми променями одного разу доставив Пундаріке, і так страждає черезлюбов до Махашвете, нові муки, і той прокляв його за бездушність: прирік на земне народження, в якому бог місяця повинен випробувати ті ж, що і Пундаріка, любовні борошна. На прокляття Чандра відповів прокляттям, по якому і Пундаріка в новому народженні розділить з богом місяця його страждання. Внаслідок взаємних прокльонів Чандра народився на землі як Чандрапіда, а потім як Шудрака; Пундаріка ж - спочатку як Вайшампаяна, а потім у вигляді папуги, який і повідав цареві Шудраки історію своїх колишніх народжень.

Завдяки подвижництву батька Пундарікі Шветакету термін виголошених Чандра, Пундарікой і Махашветой проклять підходить до кінця. Одного разу Кадамбарі, підкоряючись раптовому пориву, обіймає тіло Чандрапіди. Дотик улюбленої повертає царевича до життя; тут же з небес спускається Пундаріка і потрапляє в обійми Махашвети. На наступний день Чандрапіда і Кадамбарі, Пундаріка і Махашвета святкують у столиці гандхарвов свої весілля. З тих пір закохані вже не розлучаються, проте Чандра-Чандрапіда частину свого життя (світлу половину місячних місяців) проводить на небі в якості бога місяця, а іншу частину (їх темну половину) на землі як цар Удджайіні.