Короткий переказ твору Бал (Євген Абрамович Баратинський)

Поема починається описом московського балу. Гості з'їхалися, літні дами в пишних уборах сидять біля стін і дивляться на натовп з «тупим увагою». Вельможі в стрічках і зорях сидять за картами і іноді приходять поглянути на танцюючих. Молоді красуні кружляють, «Гусар крутить свої вуса, / Письменник манірно острів». Раптом все зніяковіли; посипалися запитання. Княгиня Ніна раптом виїхала з балу. «У кадрилі весело крутячись, / Раптом помертвіла! - Що причиною? / Ах, Боже мій! Скажіть, князь, / Скажіть, що з княгинею Ніною, / жінкою вашою? »-« Бог знає », - відповідає з подружнім байдужістю князь, зайнятий своїм бостоном. Поет відповідає замість князя.Відповідь і складає поему.

Про чорноокою красуні княгині Ніні багато легковажать, і не без причини: будинок її ще недавно був наповнений і записними тяганина, і миловидними юнаками, спокусливі зв'язку змінювали одна одну; до істинної любові Ніна, здається, не здатна: «У ній жар упівшейся вакханки, / гарячки жар - не жар любові ». У своїх коханців вона бачить не їх самих, але« норовливий образ », створений в її мріях; чарівність проходить, і вона залишає їх холодно і без жалю.

Але недавно життя Ніни змінилася: «посланник року їй постав».

Арсеній нещодавно повернувся з чужих країв. У ньому немає зніженої краси звичайних відвідувачів будинку Ніни; на його обличчі сліди важкого досвіду, в його очах «безпечність похмура», на губах не посмішка, а посмішка. У розмовах Арсеній виявляє знання людей, його жарти лукаві і гострі, він розбірливо судить про мистецтво; він стриманий і зовні холодний, але видно, що він здатний відчувати сильні почуття.

Досить досвідчений, Арсеній не відразу піддається чарівності Ніни, хоча та й вживає всі відомі їй кошти, щоб залучити його; нарешті «всемогутній мить» зближує їх. Ніна «сповнена блаженства життя нової»; але Арсеній вже через два-три дні знову такий, як колись: суворий, похмурий і розсіяний. Всі спроби Ніни розважити його марні.

Нарешті вона вимагає пояснень: «Скажи, за що твоє презренье?» Ніна боїться, що Арсенія відштовхує думка про її бурхливе минуле; спогади важкі і їй самій. Вона просить Арсенія бігти з нею - хоча б до Італії, яку він так любить - і там, в невідомості й спокої, провести залишок життя.Арсеній мовчить, і Ніна не може не помітити «наполегливої холоду» його душі; зневірена Ніна плаче і називає свою нещасну любов стратою понад за гріхи. Тут запевненнями в любові Арсеній на час заспокоює Ніну.

На наступний вечір коханці мирно сидять в будинку Ніни; Ніна дрімає, Арсеній у задумі щосьнедбало малює на візитній картці і раптом випадково вигукує: «Як схожий!» Ніна впевнена, що Арсеній малював її портрет; дивиться - і бачить жінку, зовсім на неї не схожу: «скромна дівчина / З солодкої дурістю в очах, / В кучерях волохатих, як болонка, / З усмішкою сонної на устах!» Спочатку Ніна гордо заявляє, що не вірить, щоб така могла бути суперницею для неї, але ревнощі мучить її: обличчя мертвотно блідо і покрилося холодним потом, вона трохи дихає, губи посиніли, і на «довгий мить» вона майже втрачає дар мови. Нарешті Ніна благає Арсенія розповісти їй все, зізнається, що ревнощі вбиває її, і каже, між іншим, що в неї є кільце з отрутою - талісман Сходу.

Арсеній бере Ніну за руку і розповідає, що у нього була наречена Ольга, блакитноока і кучерява, він ріс з нею разом. Після заручин Арсеній ввів в будинок Ольги свого друга і незабаром приревнував до нього; на докору Арсенія Ольга відповідає «дитячим сміхом»; оскаженілий Арсеній залишає її, затіває сварку з суперником, вони стріляються, Арсеній важко поранений.Одужавши, Арсеній їде за кордон. Вперше утішитися, за його словами, він зміг тільки з Ніною.

На сповідь Арсенія Ніна не відповідає нічого, видно тільки, що вона змучена.

Ще кілька тижнів пройшли в сварки і «нещасливих» примирення. Одного разу - Арсеній не був у Ніни вже кілька днів - Ніні принесли листа, в ньому Арсеній прощався з нею: він зустрів Ольгу і зрозумів, що його ревнощі була «неправий і смішно».

Ніна не виїжджає і нікого не приймає, відмовляється від їжі і «нерухома, німа, / Сидить і з місця одного / Не зводить погляду свого». Раптом до неї приходить чоловік: збентежений дивною поведінкою Ніни, він дорікає їй за «чудасії» і кличе на бал, де, між іншим, мають бути молоді - Арсеній з Ольгою. «Дивно очіку-вясь», Ніна погоджується, приймається за давно забуті вбрання і, бачачи, як вона змарніла, вирішується вперше нафарбувала, щоб не дати молодий суперниці тріумфувати над нею. Однак витримати бал у неї не було сили: їй стало погано, і вона їде додому.

Глибока ніч. У спальні Ніни слабо горить лампада перед іконою. «Кругом глибокий, мертвий сон!» Княгиня сидить «нерухома», в бальному вбранні. З'являється стара няня Ніни, поправляє лампаду, «і світло нежданий і живий / Раптом осяває весь спокій». Помолившись, няня збирається йти, раптом помічає Ніну і починає шкодувати і дорікати їй: «І що в долі твоєї худого?Ти забула Бога ... "Цілуючи на прощання руку Ніни, няня відчуває, що та« льодяно-Холодна », глянувши в обличчя, бачить:« На ній поспішний смерті хід: / Очі стоять, і в піні рот ... »Ніна виконала дане Арсенію обіцянку і отруїлася.

Поема кінчається сатиричним описом пишних похорон: до будинку князя з'їжджається одна карета за одною; важливе мовчання натовпу