Короткий переказ твору В очікуванні Годо (Семюел Беккет)

Естрагон сидить на горбку і безуспішно намагається стягнути з ноги черевик. Входить Володимир і каже, що радий поверненню Естрагон: він вже думав, що той зник назавжди. Естрагон і сам так думав. Він провів ніч у канаві, його били - він навіть не помітив хто. Володимир розмірковує про те, що важко все це винести в поодинці. Треба було думати раніше, якби вони давним-давно, ще в дев'яності роки, кинулися з Ейфелевої вежі вниз головою, то були б серед перших, а тепер їх навіть нагору не пустять. Володимир знімає капелюх, трясе її, але з неї нічого не випадає. Володимир зауважує, що, видно, справа не в черевику: просто в Естрагон така нога. Володимир задумливо промовляє, що один з розбійників був врятований, і пропонує Естрагон покаятися. Він згадує Біблію і дивується, що з чотирьох євангелістів тільки один говорить про порятунок розбійника, і всі чомусь вірять йому. Естрагон пропонує піти, але Володимир вважає, що йти не можна, адже вони чекають Годо, і якщо він не прийде сьогодні, то треба буде чекати його тут завтра Годо обіцяв прийти в суботу. Естрагон і Володимир вже не пам'ятають, чекали вони Годо вчора, не пам'ятають, субота сьогодні або якийсь інший день. Естрагон куняти, але Володимиру відразу стає самотньо, і він будить товариша. Естрагон пропонує повіситися, але вони ніяк не можуть вирішити, кому вішатися першим, і врешті-решт вирішують нічого не робити, бо так безпечніше. Вони почекають Годо і дізнаються його думку. Вони ніяк не можуть пригадати, про що вони просили Годо, здається, вони звертали до нього щось на зразок невизначеною благання. Годо відповів, що він повинен подумати, порадитися з родиною, списатися з деким, поритися в літературі, звіритися з банківськими рахунками і тільки після цього прийняти рішення.

Чути пронизливий крик. Володимир та Естрагон, притиснувшись один до одного, завмирають від страху. Входить Лакі з валізою, складним стільцем, корзиною з їжею і пальто; навколо шиї у нього мотузка, кінець якої тримає Поццо. Поццо клацає батогом і поганяє Лаки, лаючи його на чому світ стоїть. Естрагон несміливо питає Поццо, не Годо чи він, але Поццо навіть не знає, хто такий Годо. Поццо подорожує один і радий зустріти собі подібних, тобто тих, хто створений за образом і подобою Божою. Він не може довго обходитися без суспільства. Вирішивши сісти, він велить Лаки подати стілець. Лаки ставить на землю валізу і корзину, підходить до Поццо, розкладає стілець, потім відходить і знову бере в руки чемодан і кошик. Поццо незадоволений: стілець треба поставити ближче. Лаки знову ставить валізу і корзину, підходить, переставляє стілець, потім знову бере в руки чемодан і кошик. Володимир та Естрагон дивуються: чому Лаки не поставить речі на землю, навіщо він весь час тримає їх у руках? Поццо приймається за їжу. З'ївши курчати, він кидає на землю його кістки і розкурює трубку. Естрагон несміливо питає, чи потрібні йому кістки. Поццо відповідає, що вони належать носильникові, але якщо Лаки від них відмовиться, Естрагон може їх взяти. Оскільки Лаки мовчить, Естрагон підбирає кістки і починає їх гризти. Володимир обурюється жорстокістю Поццо: хіба можна так поводитися з людиною? Поццо, не звертаючи уваги на їх засудження, вирішує викурити ще одну трубку. Володимир та Естрагон хочуть піти, але Поццо запрошує їх залишитися, адже інакше вони не зустрінуться з Годо, якого так чекають.

Естрагон намагається з'ясувати у Поццо, чому Лаки не ставить свої валізи. Після того як він кілька разів повторює своє питання, Поццо нарешті відповідає, що Лаки має право поставити важкі речі на землю, і якщо вже він цього не робить, значить, він цього не хоче. Ймовірно, він сподівається розжалобити Поццо, щоб Поццо його не проганяв. Користі від Лаки як від козла молока, з роботою він не справляється, ось Поццо і вирішив його позбутися, але по доброті душевній, замість того щоб просто викинути Лаки, він веде його на ярмарок, сподіваючись отримати за нього гарну ціну. Поццо вважає, що краще всього було б убити Лакі. Лаки плаче. Естрагон жаліє його і хоче втерти йому сльози, але Лаки з усієї сили штовхає його ногою. Естрагон плаче від болю. Поццо зауважує, що Лаки перестав плакати, а Естрагон почав, так що кількість сліз у світі завжди залишається незмінним. Так само і зі сміхом. Поццо говорить, що всім цим чудовим речам його навчив Лаки, адже вони разом вже шістдесят років. Він велить Лаки зняти капелюх. Під капелюхом у Лаки довге сиве волосся. Коли сам Поццо знімає капелюх, то виявляється, що він абсолютно лисий. Поццо ридає, кажучи, що не може йти з Лаки, не може його більше виносити. Володимир докоряє Лаки за те, що той катує такого доброго господаря. Поццо заспокоюється і просить Володимира та Естрагон забути все, що він їм говорив. Поццо вимовляє пихату мова про красу сутінків. Естрагон і Володимиру нудно. Щоб їх розважити, Поццо готовий наказати Лаки заспівати, станцювати, продекламувати або подумати. Естрагон хоче, щоб Лаки станцював, а потім подумав. Лаки танцює, потім думає вголос. Він вимовляє довгий науково-заумний монолог, позбавлений будь-якого сенсу. Нарешті Поццо і