Тепер залишається графиня, яка повинна не тільки змиритися з одруженням Бежарс на Флорестіне, але й умовити дівчину на цей шлюб. Графиня, яка звикла бачити в Бежарс вірного друга, скаржиться на жорстокість чоловіка по відношенню до сина. Двадцять років вона провела «в сльозах і покаяння», а тепер і син страждає за скоєний нею гріх. Бежарс запевняє графиню, що таємниця народження Леона невідома її чоловікові, що він так похмурий і бажає видалити сина тільки тому, що бачить, як розцвітає любов, яку він не може благословити, бо Флорестіна його дочка. Графиня на колінах дякує Богові за неждану милість. Тепер їй є що пробачити чоловікові, Флорестіна стає їй ще дорожче, а її шлюб з Бежарс представляється найкращим виходом. Бежарс змушує графиню спалити листи Керубіно, щоб вона не помітила зникнення одного з них, при цьому він примудряється так пояснити те, що відбувається графу, яка застала їх з графинею за цим дивним заняттям (його привів Фігаро, попереджений Розіною), що виглядає втіленням благородства та відданості, і відразу слідом за цим як би ненароком натякає графу, що у Франції люди розлучаються.

Як він торжествує, залишившись на самоті! Йому здається, що він вже «наполовину граф Альмавіва». Але необхідний ще один крок. Негідник боїться, що граф надто ще схильний до впливу дружини, щоб розпорядитися станом, як хотілося б Бежарс. Щоб видалити графиню, потрібно скоріше спровокувати великий скандал, тим більше що граф, захоплений «душевним величчю», з яким графиня прийняла звістку про шлюб Флорестіни і Бежарс, схильний до примирення з дружиною. Бежарс підбиває Леона просити матір заступитися за нього перед батьком. Флорестіна зовсім не хоче виходити заміж за Бежарс, але готова пожертвувати собою для блага «брата». Леон змирився з думкою про те, що Флорестіна для нього втрачена, і намагається любити її братньою любов'ю, але не змирився з несправедливістю, яку виявляє до нього батько.

Як і очікував Бежарс, графиня з любові до сина заводить розмову з чоловіком, а той у гніві дорікає її в зраді, показує лист, який вона вважала спаленим, і згадує про браслеті зі своїм портретом. Графиня знаходиться в стані настільки повного душевного сум'яття, що, коли вона бачить портрет Керубіно, їй здається, що мертвий співучасник гріха прийшов за нею з того світу, і вона несамовито закликає смерть, звинувачуючи себе у злочині проти чоловіка і сина. Граф гірко кається у своїй жорстокості, а Леон, який чув усю розмову, кидається до матері і говорить, що йому не потрібно ні титулів, ні стану, він хоче разом з нею покинути будинок графа Граф у відчаї утримує Розин, відбувається бурхлива сцена, в ході якої з'ясовується, що Бежарс обманював всіх.

Головний доказ його мерзенних злодіянь перебуває в руках Фігаро. Без праці обхитрив придуркуватого слугу Бежарс, Вільгельма, Фігаро змусив його відкрити, через кого йде переписка Бежарс. Кілька луїдорів слузі, що відає поштою, щоб розкривав листи, написані почерком Оноре-Тартюфа, і кругленька сума за сам лист. Зате цей документ повністю викриває негідника. Відбувається загальне примирення, всі укладають один одного в обійми. «Обидва вони - наші діти!» - Захоплено проголошує граф, вказуючи на Леона і Флорестіну.

Коли з'являється Бежарс, Фігаро, заодно зумів врятувати від шахрая все хазяйські гроші, викриває його. Потім він оголошує, що Флорестіну і Леона «і за народженням і за законом не можна вважати родичами», а розчулений граф закликає домочадців «прощати один одному помилки і колишні слабкості».