Короткий переказ твору Євгенія Гранде (Оноре де Бальзак)

Євгенія Гранде вважалася найбільш завидною нареченою в Сомюре. Батько її, простий бондарі, розбагатів за часів Революції, скупивши за безцінь конфісковані церковні володіння - кращі в Сомюрском окрузі виноградники і кілька ферм. При Консульстві він був обраний мером, а за часів Імперії його вже іменували тільки паном Гранде - втім, за очі фамільярно звали «батьком». Ніхто не знав у точності, якими капіталами має колишній бондарі, однак люди кмітливі подейкували, що у татуся Гранде вірних шість-сім мільйонів франків. Тільки дві людини могли б це підтвердити, але нотаріус Крюшо і банкір де Грассе вміли тримати язик за зубами. Однак обидва так відверто підлабузнювався перед Гранде, що місто Сомюр сповнився до старого найглибшою повагою. Нотаріус за підтримки численної рідні домагався руки Євгенії для племінника - голови суду першої інстанції. У свою чергу, дружина банкіра де Грасса спритно інтригувала, сподіваючись одружити на багатій спадкоємиці сина Адольфа.

Сомюрци з інтересом стежили за битвою титанів і ворожили, кому ж дістанеться ласий шматок. Деякі, щоправда, стверджували, ніби старий збирається видати дочку за племінника - сина Гійома Гранде, нажившего мільйонний статок на оптовій торгівлі вином і влаштувався в Парижі. Крюшотінци і грассеністи дружно це спростовували, заявляючи, що паризький Гранде мітить для сина куди вище і цілком може поріднитися з яким-небудь «герцогом милістю Наполеона». На початку 1819 папаша Гранде за допомогою сімейства Крюшо придбав чудове маєток маркіза де Фруафона. Але ця обставина аж ніяк не змінило звичний спосіб життя старого: він як і раніше у своєму старому будинку разом з дружиною, дочкою і єдиною служницею Нанетой, яку прозвали Громадін за високий зріст і мужоподібні зовнішність . Тридцять п'ять років тому тато Гранде пригрів злиденну селянську дівчину, яку гнали від всіх дверей, - і з тієї пори Нанета за крихітне платню виконувала будь-яку роботу, невпинно благословляючи господаря за доброту. Втім, і Євгенія з матір'ю цілими днями просиджували за рукоділлям, і старий скнара видавав їм свічки за рахунком.

Подія, перевернуло життя Євгенії Гранде, відбулося у першій половині жовтня 1819 р., в день її народження. З нагоди свята татусь Гранде дозволив затопити камін, хоча листопада ще не настав, і підніс дочки звичайний подарунок - золоту монету. На пам'ятний всім сомюрцам вечерю з'явилися готові до рішучого бою Крюшо і де Грассі. У розпал партії в лото пролунав стукіт у двері, і перед здивованими провінціалами постав син паризького мільйонера Шарль Гранде. Вручивши дядькові листа від батька, він став оглядатися, явно вражений убогістю столу і обстановки. Всі переконувало молодої людини в тому, що сомюрская рідня животіє в бідності - помилка, яка стане для Євгенії фатальною. У двадцять три роки ця боязка чиста дівчина не відала ні про багатство свій, ні про красу. Чарівний витончений кузен здався їй прибульцем з іншого світу. У серці її прокинулося ще неясне відчуття, і вона сильно просила Нанету затопити камін в спальні Шарля - нечувана в цьому будинку розкіш.

Паризький Гранде в передсмертному листі сповістив брата про своє банкрутство і намір застрелитися, благаючи тільки про одне - подбати про Шарля. Бідний хлопчик розпещений любов'ю рідних і обласканий увагою світла - він не знесе ганьби і злиднів. Вранці в Сомюре вже всі знали про самогубство Гійома Гранде. Старий скнара з грубою прямотою повідомив племіннику страшну звістку, і ніжний юнак не зміг утриматися від ридань. Євгенія перейнялася до нього таким співчуттям, що навіть лагідна пані Гранде вважала за потрібне застерегти дочку, бо від жалості до любові тільки один крок. А Шарля до глибини душі зворушило щире участь тітки і кузини - він добре знав, з яким байдужим презирством зустрівся б у Парижі.

Наслухавшись розмов про банкрутство дядька і прочитавши крадькома листи Шарля, Євгенія вперше задумалася про гроші. Вона зрозуміла, що батько міг би допомогти кузена, але старий скнара прийшов в лють при одному лише припущенні, що доведеться розщедритися заради жалюгідного хлопчаки. Однак незабаром татусь Гранде пом'якшав: все-таки тут було порушено добре ім'я сім'ї, та й з зарозумілими парижанами слід було поквитатися. Банкір де Грассе вирушив до столиці, щоб зайнятися ліквідацією прогоріла фірми, а заодно вкласти заощадження старого в державну ренту. Сомюрци до небес звеличували татуся Гранде - такого великодушності від нього ніхто не чекав.

Тим часом Євгена впросила Шарля прийняти в дар її заощадження - золоті монети на суму приблизно в шість тисяч франків. У свою чергу Шарль вручив їй на збереження золотої несесер з портретами батька і матері. Для обох молодих людей наступила весна кохання: вони присягнулися один одному у вірності до гробу і скріпили свою обітницю цнотливим поцілунком.Незабаром Шарль відправився в Ост-Індію в надії знайти багатство. А мати з дочкою з трепетом стали чекати Нового року: старий мав звичку милуватися у свята золотими монетами Євгенії.Сталася жахлива сцена: папа Гранде ледь не прокляв дочку і наказав тримати її в ув'язненні на хлібі і воді. Цього не могла знести навіть забита пані Гранде: вперше в житті вона наважилася перечити чоловікові, а потім злягла з горя. Євгенія стоїчно переносила батьківську немилість, знаходячи розраду у своїй любові. Лише коли дружині стало зовсім погано, папаша Гранде змінив гнів на милість - нотаріус Крюшо пояснив йому, що Євгена може зажадати розділу спадщини після смерті матері. До великої радості хворий, батько урочисто пробачив