Короткий переказ твору Батько Горіо (Оноре де Бальзак)

Головні події відбуваються в пансіоні «матусі» Воке. В кінці листопада 1819 тут знаходиться, сім постійних «нахлібників»: на другому поверсі - юна панянка Вікторина Тайфер з далекою родичкою мадам Кутюр; на третьому - відставний чиновник Пуаре і загадковий пан середніх років на ім'я Вотрен; на четвертому - стара діва мадемуазель Мішон, колишній хлеботорговец Горіо і студент Ежен де Растиньяк, який приїхав до Парижа з Ангулема. Всі мешканці дружно зневажають татуся Горіо, якого колись іменували «паном»: поселившись у пані Воле в 1813 р., він зайняв кращу кімнату на другому поверсі - тоді у нього явно водилися грошенята, і господиня здобула надію покінчити зі своїм вдовині існуванням. Вона навіть увійшла до деяких витрати на загальний стіл, але «вермішельщік» не оцінив її зусиль. Розчарована матуся Воке стала косо на нього поглядати, і він повністю виправдав погані очікування: через два роки з'їхав на третій поверх і перестав топити взимку. Про причину такого падіння зіркі слуги і мешканці здогадалися дуже скоро: до папаше Горіо зрідка заходили потайки чарівні молоді дами - очевидно, старий розпусник встигну розтринькати стан на коханок. Правда, він намагався видати їх за своїх дочок - нерозумна брехня, яка всіх тільки потішила. До Наприкінці третього року Горіо перебрався на четвертий поверх і став ходити в лахмітті.

Між тим розмірене життя вдома Воке починає змінюватися. Молодий Растиньяк, сп'янілий блиском Парижа, вирішує проникнути у вищий світ. З усієї багатої рідні Ежен може розраховувати лише на віконтеси де Босеан. Надіславши їй рекомендаційний лист своєї старої тітоньки, він отримує запрошення на бал. Юнак жадає зблизитися з якою-небудь знатної пані, і увага його приваблює блискуча графиня Анастазі де Ресто. На наступний день він розповідає про неї своїм співтрапезникам за сніданком, і дізнається дивні речі: виявляється, старий Горіо знайомий з графинею і, за словами Вотрена, нещодавно оплатив її прострочені векселі лихвареві Гобсеку. З цього дня Вотрен починає пильно стежити за всіма діями молодої людини.

Перша спроба зав'язати світське знайомство обертається для Растиньяка приниженням: він з'явився до графині пішки, викликавши зневажливі посмішки слуг, не зумів відразу знайти вітальню, а господиня будинку ясно дала йому зрозуміти, що хоче залишитися наодинці з графом Максимом де Трай. Оскаженілий Растиньяк переймається дикої ненавистю до зарозумілому красеню і клянеться восторжествувати над ним. На довершення всіх бід, Ежен здійснює помилку, згадавши ім'я татуся Горіо, якого випадково побачив у дворі графського будинку. Пригнічений юнак вирушає з візитом до віконтесі де Босеан, але вибирає для цього самий невідповідний момент: його кузину чекає важкий удар - маркіз д'Ажуда-Пінто, якого вона пристрасно любить, має намір розлучитися з нею заради вигідного одруження. Герцогиня де Ланже із задоволенням повідомляє цю новину своєї «кращої подруги». Віконтеса квапливо міняє тему розмови, і мучила Растиньяка загадка негайно дозволяється: Анастазі де Ресто у дівоцтві носила прізвище Горіо. У цього жалюгідного людини є і друга дочка, Дельфіна - дружина банкіра де Нусингена. Обидві красуні фактично відреклися від старого батька, який віддав їм усе. Віконтеса радить Растіньяку скористатися суперництвом двох сестер: у відміну від графині Анастазі баронесу Дельфіну не приймають в вищому світі - за запрошення в будинок віконтеси де Босеан ця жінка вилиже весь бруд на прилеглих вулицях.

Повернувшись в пансіон, Растиньяк оголошує, що відтепер бере татуся Горіо під свій захист. Він пише листа рідним, благаючи надіслати йому тисячу двісті франків - це майже непосильний тягар для сім'ї, але юному честолюбці необхідно обзавестися модним гардеробом. Вотрен, що розгадав задуми Растиньяка, пропонує молодій людині звернути увагу на Вікторину Тайфер. Дівчина животіє в пансіоні, тому що її не бажає знати батько - найбагатший банкір. У неї є брат: досить прибрати його зі сцени, щоб ситуація змінилася - Вікторина стане єдиною спадкоємицею.Усунення молодого Тайфера Вотрен бере на себе, а Растиньяк повинен буде заплатити йому двісті тисяч - просто дрібниця порівняно з мільйонним приданим. Юнак змушений визнати, що цей страшний чоловік у грубій формі сказав те ж саме, що говорила віконтеса де Босеан.Інстинктивно відчуваючи небезпеку угоди з Вотреном, він приймає рішення домогтися прихильності Дельфіни де Нусінген. У цьому йому всіляко допомагає татусь Горіо, який ненавидить обох зятів і звинувачує їх в нещастях своїх дочок. Ежен знайомиться з Дельфіні і закохується в неї. Вона відповідає йому взаємністю, бо він надав їй цінну послугу, вигравши сім тисяч франків: дружина банкіра не може розплатитися з боргом - чоловік, привласнивши придане в сімсот тисяч, залишив її практично без гроша.

Растиньяк починає вести життя світського денді, хоча грошей у нього як і раніше немає, а спокусник-Вотрен постійно нагадує йому про майбутні мільйонах Вікторії. Проте над самим Вотреном згущаються хмари: поліція підозрює, що під цим ім'ям ховається побіжний каторжник Жак Коллен на прізвисько Обмани-Смерть - для його викриття необхідна допомога кого-небудь з «нахлібників» пансіону Воке. За солідну винагороду роль сищиків погоджуються виконати Пуаре і Мішон: вони повинні з'ясувати, чи є у Вотрена клеймо на плечі.

За день до фатальної розв'язки Вотрен повідомляє Растіньяку, що його приятель полковник Франкессіні викликав Тайфера-сина на дуель. Одночасно юнак дізнається, що татусь Горіо не втрачав часу дарма: зняв для Ежена з Дельфіні чарівну квартирку і доручив стряпчому Дервілю покласти край безчинствам Нусингена - відтепер дочка буде матимемо тридцять шість тисяч франків річного доходу. Ця звістка кладе