Короткий переказ твору Голова професора Доуеля (Олександр Бєляєв)

Марі Лоран, молодий лікар, отримує пропозицію влаштуватися на роботу в лабораторію професора Керна. Кабінет, в якому Керн приймає її, виробляє вельми похмуре враження. Але куди більш похмурим виявляється відвідування лабораторії: там Марі бачить відокремлену від тулуба людську голову. Голова укріплена на квадратній скляній дошці, від неї до різних балонів і циліндрів йдуть трубки. Голова разюче нагадує Марі недавно померлого професора Доуеля, відомого вченого-хірурга. Це й справді його голова. За словами Керна, йому вдалося «воскресити» тільки голову Доуеля, страждав невиліковним недугою.«Я б вважала за краще смерть такого воскресінню», - реагує на це Марі Лоран.)

Марі надходить працювати в лабораторію Керна. В її обов'язки входить стежити за станом голови, яка "чує, розуміє і може відповідати мімікою обличчя». Крім того. Марі щодня приносить голові купу медичних журналів, і вони разом їх «переглядають». Між головою і Марі встановлюється якусь подобу спілкування, і одного разу голова професора Доуеля поглядом просить дівчину відвернути кран на трубці, підведеної до його горла (Керн суворо заборонив Марі чіпати кран, сказавши, що це призведе до негайної смерті голови). Голові вдається пояснити Марі: цього не станеться. Дівчина вагається, але врешті-решт виконує прохання і чує шипіння і слабкий надтріснутий голос - голова може говорити! В таємних розмовах Марі Лоран і голови професора з'ясовуються жахливі подробиці пожвавлення.

Керн був асистентом професора. Він талановитий хірург. Під час їх спільної роботи з професором Доуеля трапився напад астми, і, прийшовши до тями, він побачив, що втратив тіла. Керн було необхідно зберегти чинним мозок професора, щоб продовжувати дослідження. Доуеля відмовлявся співпрацювати з ним, хоча Керн і змушував його самими брутальними методами (пропускаючи через голову професора електричний струм, домішуючи до живильних розчинів дратівливі речовини). Але коли Керн, проводячи досліди на очах у голови, зробив кілька помилок, які могли погубити результати їхніх зусиль, професора Доуеля не витримав і погодився продовжувати роботу.

За допомогою Доуеля Керн оживляє ще дві голови, чоловічу і жіночу (Тома Буш, робочий, який потрапив під автомобіль, і Брік, співачка з бару, що отримала призначалася не їй кулю). Операція проходить успішно, але голови Тома і Брік, на відміну від Доуеля, які не звикли до інтелектуальної діяльності, тужать без тіла. У Марі Лоран додається роботи. Вона не тільки стежить за станом усіх трьох голів, але ще показує Тома і Брік фільми, включає ним музику. Але все нагадує їм колишню життя і лише засмучує їх. Наполегливої Брік вдається умовити Керна спробувати пришити їй нове тіло. Тим часом Керн дізнається про бесіди Марі і голови професора Доуеля. Дівчина готова викрити його, повідавши всьому світу його страшну таємницю, і Керн забороняє Марі повертатися додому. Марі пробує протестувати. Керн на її очах відключає один з кранів, позбавляючи повітря голову Доуеля. Марі погоджується на його умови, і лабораторія стає її в'язницею.

На місці залізничної катастрофи Керн знаходить підходяще для Брік тіло і забирає його.Приживлення проходить вдало. Незабаром Брік дозволяють говорити. Вона пробує співати, при цьому виявляється якась дивина: у верхньому регістрі голос Брік досить Пісклов і не дуже приємний, а в нижньому у неї виявляється чудове грудне контральто. Марі переглядає газети, щоб зрозуміти, кому належало це молоде, витончене тіло, що дісталася тепер Брік . Їй на очі потрапляє замітка, що труп відомої італійської артистки Анжеліки Гай, що слідувала в поїзді, що зазнав аварії, зник безслідно. Брік дозволяють встати, вона починає ходити, часом у жестах її помітна дивовижна грація. Брік воює з Керн: вона хоче повернутися додому і постати перед своїми друзями в новому обличчі, але в наміри хірурга не входить відпускати її з лабораторії.Зрозумівши це, БРІК біжить, спустившись із другого поверху по зв'язаних простирадлах. Вона не розкриває друзям таємниці свого повернення. Брік разом зі своєю подругою Рудої Мартою та її чоловіком Жаном (зломщиком сейфів) виїжджають разом, щоб сховатися від можливого переслідування поліції. Жан зацікавлений в цьому не менше, ніж Брік.

Вони виявляються на одному з пляжів Середземного моря, де випадково зустрічаються з Арманом Ларі, художником, і Артуром Доуеля, сином професора. Арман Лорі не може забути Анжеліку Гай, він був «не тільки шанувальником таланту співачки, але і її другом, її лицарем». Ларі гострим поглядом художника уловлює схожість незнайомій молодої жінки з зниклої співачкою: фігура її «схожа як дві краплі води на фігуру Анжеліки Гай ». У неї та ж родимка на плечі, що у Анжеліки, ті ж жести, Арман Ларі і Артур Доуеля вирішують з'ясувати таємницю. Ларі запрошує незнайомку і її друзів здійснити прогулянку на яхті і там, залишившись наодинці з Брік, змушує її розповісти свою історію. Вона без приховування відповідає на розпитування спочатку Ларі, потім Артура Доуеля. Коли Брік згадує знаходилася в лабораторії третій голову, Артур здогадується, про кого йде мова. Він показує Брік фотографію свого батька, і вона підтверджує його здогад.Друзі відвезли БРІК у Париж, щоб з її допомогою розшукати голову професора Доуеля. Арман Ларі знаходиться в деякому сум'ятті: він відчуває симпатію - а може, й щось більше - до Брік, але не може зрозуміти, що саме його приваблює, тіло Анжеліки чи особистість самої Брік. Брік відчуває, що в її життя співачки з бару увійшло щось зовсім нове.

Здійснюється диво «перевтілення» - чисте тіло Анжеліки Гай не тільки омолоджує голову Брік, воно змінює хід її думок. Але маленька ранка, що була на ступні у Анжеліки, раптом