Короткий переказ твору Троянда і хрест (Олександр Блок)

Дія відбувається в XIII ст. У Франції, у Лангедоку і Бретані, де розпалюється повстання альбігойев, проти яких тато організовує хрестовий похід. Військо, покликане допомогти сюзеренам, рухається з півночі.

П'єса починається зі сцени у дворі замку, де сторож Бертран, прозваний Лицарем-нещастя, наспівує пісеньку, почуту від заїжджого жонглера. Рефреном цієї пісеньки, що оповідає про безпросвітності життя, вихід з якої лише один - стати хрестоносцем, служать рядки: «Серцю закон непорушний - Радість - Страданье одне! »Саме вони і стануть« наскрізними »для всієї п'єси.

Аліса, придворна дама, просить Бертрана припинити спів: її пані, сімнадцятирічна Ізори, у чиїх жилах тече іспанська кров, дружина власника замку, нездорова.

Капелан пристає до Аліси з непристойними пропозиціями. Та відкидає його з обуренням, але сама не проти пофліртувати з пажем Алісканом. Той, втім, її відкидає.

Доктор ставить Ізори діагноз: меланхолія. Та наспівує пісеньку про Радість-Страданье, розуміючи страждання як «радість з милим». Грає в шахи з пажем - і жартує над ним. Той кепкує з невідомим автором пісеньки. Ізори йде. Аліса спокушає Аліскана. Граф Арчімбаут, власник замку, посилає Бертрана (до якого ставиться без жодної поваги) розвідати: чи далеко військо, що поспішають на допомогу? Капелан тим часом натякає на погані нахили у пані: читає любовні романи ... Прийшовши доктор оголошує про меланхолії.

Ізори просить Бертрана під час його подорожі розшукати автора пісень. Той погоджується. Граф відправляє дружину в ув'язнення - в Башту Нерозважне Вдови.

У Бретані Бертран знайомиться з трувером Гаетаном, сеньйором Трауменека: мало не вбиває його під час поєдинку, але незабаром вони миряться і навіть дружньо розмовляють в будинку Гаетана. Саме він і виявляється автором заповітної пісні. На березі океану Гаетан вчить Бертрана слухати Голос природи.

Графу Бертран привозить радісну новину: він бачив війська. У нагороду він просить дозволу заспівати на святі жонглерові, якого привіз із собою, і звільнити дружину графа з Башти, де її, судячи з розмов на кухні, містять досить суворо. І справді: Ізори сумує в ув'язненні. Лише мрії про лицаря підтримують її. Надії посилюються після того, як нещасна приймає на свій рахунок любовну записку, адресовану Алісканом Алісі, де на схід місяця призначається побачення. Тим часом Бертран у бесіді з Гаетаном намагається зрозуміти: «Як радістю страданье може стати?» Ізори, невтішно прочекавши біля вікна, раптом бачить Гаетана - і, кинувши йому чорну троянду, втрачає від надлишку почуттів свідомість. Граф, думаючи, що ув'язнення тому причиною, оголошує про звільнення. У дворі замку Бертран молиться за здоров'я нещасною.

На квітучому лузі, на світанку Аліскан гнівається на Алісу, що не прийшла на побачення, і знову віддається мріям про Ізори. Принісши Гаетаном одяг жонглера, Бертран бачить у того чорну троянду - і просить її собі. На травневому святі Аліскана присвячують в лицарі. Менестрелі змагаються у співі: пісня про війну відкинута графом, пісня про кохання до дівчат і рідного краю отримує нагороду. Настає черга Гаетана. Після його пісні про Радість-Страданье Ізори позбавляється почуттів. Гаетан пропадає в натовпі. Прокинувшись, Ізори звертає свою увагу на Аліскана. Тим часом до фортеці наближаються повсталі. Бертран бореться краще всіх: своєю перемогою зобов'язані йому захищали фортецю. Але граф відмовляється визнавати очевидне, хоча і звільняє пораненого Бертрана від нічної варти. Тим часом невірна Аліса домовляється з капеланом про зустріч опівночі на дворі, а Ізори, знемога весною від серцевої порожнечі, просить сторожа попередити про прихід небажаних гостей під час побачення її з коханим. У ролі такого несподівано виступає Аліскан. Але їхнє побачення відкрито Алісою та капеланом. Останній кличе графа. У цю мить знеможений ранами Бертран падає замертво. Звуком випав меча він спугівает Аліскана. Молодий коханець біжить - і вривається в покої дружини граф нікого не застає.