Короткий переказ твору Свої люди – поквитаємось (Олександр Островський)

Купецька дочка на виданні, Олімпіада Самсоновна (Липочка) Большова, сидить одна біля вікна з книжкою і, розмірковуючи, «яке приємне заняття ці танці», починає вальсувати: вона вже півтора року не танцювала і боїться, якщо що, «осоромитися».

Танцює погано. Входить мати, Горпина Кіндратівна: «Ні світ ні зоря, не поемші хліба Божого, та й за танець негайно! Мати і дочка скандалять, мабуть, звично: «Всі подруги з чоловіками давно, а я немов сирота яка!Чуєте, знайдіть мені жениха, неодмінно знайдіть!Я вже й так, як муха яка, кашляю!Плаче) «

Приходить сваха Устина Наумівна. Липочка хоче нареченого «з благородних», батько - багатого, мати - купця, «так щоб лоб хрестив по-стародавньому», Приходить Сисой Псоіч Рісположенскій, стряпчий, вигнаний з суду за пияцтво. Над ним Трунов. Але прийшов господареві, Большову, стряпчий потрібен серйозно: він подумує, чи не з'явитися чи неспроможним боржником (перша назва комедії було «Банкрут»). Жінки йдуть, і господар з стряпчим заглиблюються у цю тему. Стряпчий радить переписати все майно на прикажчика Лазаря Елізарича Подхалюзіна. Входить і він, розповідаючи, як вчить продавців в крамниці надувати покупців «поестественнее».

Большов читає газету. У Москві - ланцюг банкрутств, в основному, судячи з усього - «злісних», навмисних; і кожне, кожна відмова від сплати боргів природно тягне наступні. «Та що вони, змовилися, чи що! .. Тут їх не перелічиш ... »І купець вирішується. Головне питання: чи можна довіряти тому, на кого перепишеш своє добро, щоб приховати від опису за борги?

Подхалюзін шле хлопчиська Тішку за горобинівки для Рісположенского, до якого у нього справу, і віддається думкам вголос. «Я людина бідна! Якщо і покористуються в цій справі чим-небудь зайвим, так і гріха немає ніякого, бо він сам <,..> проти закону йде! »Лазар закоханий у Липочку і будує вже нові плани, що включають одруження на ній:« Так від такого собі задоволення з Івана Великого зістрибнути можна ».

І, пригощаючи стряпчого, запитує, скільки йому обіцяв Большов за «всю цю механіку», і сам обіцяє не тисячу, а дві.

Приходить сваха, він і їй обіцяє стільки ж та соболину шубу на додачу - «з живих зшиємо», - якщо вона відвадить вже наміченого «благородного» нареченого: нехай скаже йому, що Большов розорений. Приїжджає додому сам Большов, в будинку паніка помилково : здалося, що він «хмільний».Лазар заводить з ним розмову про одруження - не прямо заводить, але, почувши в третій раз про те, що Липочка «панночка, яких у світі немає», Большов бере бика за роги. Лазар скромничає: «Де ж мені з сукняним-то рилом-с? Нічого не суконне. Рило як рило ». Звичайно, перевести побільше добра не на прикажчика, а на майбутнього зятя - в інтересах Большова.

У будинку готуються до сватанню. По-своєму урочисто налаштований і Самсон Силич, але з'являється Устина Наумівна з поганими вістями: нібито наречений вередує. «А, жаба його заклюй, хіба ми іншого не знайдемо? Ну, ти вже іншого-то не шукай, а то знову те саме буде. УЖ іншого-то я вам сам знайду », - говорить сам Большов і знає, що каже.

До компанії приєднуються ключниця Фомінішна, Рісположенскій, Лазар, і Большов урочисто оголошує Лазаря нареченим. Переполох. Липочка просто скандалить. «Звелю, так і за двірника вийдеш!» - Цикає на доньку Большов.«Матінка-с! Вам зятя такого, який би вас поважав і, значить, старість вашу покоїв - окрім мене не знайти-с.Ви, матінка, згадайте це слово, що я зараз сказав », - говорить Лазар слідом господині і, залишившись віч-на-віч з розлюченою Липочка, повідомляє їй, що будинок і лавки тепер - його, а« тятенька-то ваш : банкрут-с!Та що ж це таке зі мною роблять?Виховували, виховували, потім і обанкрутілісь! »І Липочка, помовчавши, погоджується, з умовою:« Ми будемо жити самі по собі, а вони самі по собі. Ми заведемо все по моді, а вони як хочуть ». Тут же звуть« їх »і починається сімейне торжество. І Большов оголошує: «Тобі, Лазар, будинок і лавки підуть замість приданого, та з готівкового відлічити.Тільки нас із старою годуй, та кредиторам заплати копійок за десятьма. Чи варто, тятенька, про це говорити?Свої люди - поквитаємось! »Торжество в розпалі. Сваха ллє вино за комір стряпчому.

Початкові ремарки останньої дії: «У будинку Подхалюзін багато мебльована вітальня. Олімпіада Самсоновна сидить біля вікна в розкішному положенні, на ній шовкова блуза, чепчик останнього фасону. Подхалюзін в модному сюртуку стоїть перед дзеркалом ». Подружжя насолоджується щастям. Липа просить купити тисячну коляску. Лазар готовий. Липа говорить французький комплімент. Лазар у захваті. Приходить Устина Наумівна за обіцяним. «Мало, що я обіцяв!» - Прямо каже свасі Подхалюзін, і та йде з сотенної папірцем замість обіцяних тисяч і неважливим платтячком від Липочки замість соболиному салопі. «Ніяк Тятенька з ями випустили», - вгледів у вікно Липочка. «Ну ні-з, з ями-то Тятенька не скоро випустять; а треба думати, [...] так відпросився додому» - і Лазар кличе тещу.

Большов і раніше скаржився на здоров'я; «мов з того світу виходець» - голосить дружина. Він хоче віддати кредиторам по двадцять п'ять копійок за рубль боргу, як сам і збирався спочатку. Ті згодні (у борговій в'язниці, «ямі», укладених боржників містили за рахунок кредиторів). Але сидіти Большову, а вирішувати Подхалюзін: тепер гроші - його. І він відмовляється при повній Ліпочкіной підтримки. «-Я, тятенька, не можу-с! Бачить Бог, не можу-с!- Виручайте, детушки, виручайте!Я у вас, тятенька, до двадцяти років жила - світло не бачила. Що ж, мені накажете віддати вам гроші та самої знову в ситцевих сукнях ходити? Що ви,