Короткий переказ твору Присвячується Ялті (Йосип Бродський)

Кілька людей, підозрюваних у вбивстві, дають свідчення слідчому, які наводяться в тому порядку, в якому вони знімалися. Запитань слідчого ми не чуємо, але реконструюємо їх за змістом відповідей допитуваних.

Людина, залучений в якості свідка чи підозрюваного до розслідування справи про вбивство, відповідає на запитання слідчого. З його відповідей випливає, що суботнього вечора його знайомий повинен був прийти до нього, щоб розібрати шаховий етюд Чигоріна, про що вони домовилися у вівторок по телефону. Проте в суботу вдень його приятель подзвонив і повідомив, що не зможе прийти ввечері. Дающий свідчення каже, що не помітив по телефону в голосі співрозмовника слідів хвилювання, а деяку дивина вимови пояснює тільки наслідком контузії. Розмова протікав спокійно, його знайомий вибачився, і вони домовилися зустрітися в середу, попередньо зателефонувавши. Розмова відбулася близько восьми годин, після чого він спробував розібрати етюд поодинці і зробив хід, який йому порадив приятель, але хід цей збентежив його своєю безглуздістю, старанністю і якимось невідповідністю манері гри Чигоріна, хід, який зводив нанівець самий сенс етюду. Слідчий називає якесь ім'я і запитує, чи говорить воно що-небудь допитуваному. З'ясовується, що він був з цією жінкою у зв'язку, але вони розлучилися п'ять років тому. Він знав, що вона зійшлася з його приятелем і партнером з шахів, але припускав, що той не здогадується про їх колишні взаємини, так як сама жінка навряд чи стала б йому про це розповідати, а її фотографію він завбачливо прибирав перед його приходом. Про вбивство він дізнався в ту ж ніч. Ця жінка сама зателефонувала і повідомила. «Ось у кого схвильований був голос!»

Наступною дає свідчення жінка, яка повідомляє, що протягом останнього року вона бачилася з убитим рідко, не частіше двох разів на місяць, і кожного разу він заздалегідь попереджав її дзвінком про свій прихід, щоб не виникло накладок: адже вона працює в театрі, а там можливі різні несподіванки. Убитий знав, що у неї з'явився чоловік, відносини з яким серйозні, але, незважаючи на це, іноді зустрічалася з ним. Він, за її словами, був дивним і несхожим на інших, під час зустрічей з ним весь світ, все навколо для неї наче переставало існувати, «на поверхні речей - як рухомих, так і нерухомих - раптом виникало щось на зразок плівки, вірніше - пилу, що додавала їм якесь безглузде подібність ». Саме це приваблювало її в ньому і змушувало не поривати остаточно, навіть в ім'я капітана, з яким вона мала намір пов'язати свою долю. Вона не пам'ятає, коли і де познайомилася з убитим, здається, це сталося на пляжі в Лівадії, але дуже добре пам'ятає його слова, з яких почалося їх знайомство. Він сказав: «Розумію, як я вам противний ...» Їй нічого не відомо про його сім'ю, він не знайомив її і зі своїми друзями, і вона не знає, хто вбив його, але це явно не його партнер з шахів, цей безвольний чоловік , ганчірка, який «зійшов з розуму від ферзевому гамбіту». Вона взагалі ніколи не могла зрозуміти їх дружби. А капітан у той вечір був у театрі, вони поверталися разом і знайшли в її парадному лежить тіло. Спочатку з-за темряви вони уявили, що це п'яний, але тут вона дізналася його по білому плащу, який був у той момент весь у грязюці. Мабуть, він довго повз. Потім вони внесли його в її квартиру і подзвонили в міліцію.

Слідом за жінкою свідчення дає капітан. Але він боїться розчарувати слідчого, тому що йому нічого не відомо про вбитого, хоча він, із зрозумілих причин, «ненавидів цього суб'єкта». Вони не були знайомі, він просто знав, що у його подруги буває хтось, але хто саме - не знав, а вона не говорила, не тому, «щоб щось приховати», а просто їй не хотілося засмучувати капітана, хоча засмучувати там було особливо нічим, тому що майже рік, «як нічого вже між ними не було», в чому вона сама зізналася йому. Капітан повірив їй, але легше їй не стало. Він просто не міг не повірити, і якщо слідчого дивує, що з таким ставленням до людей він має чотири зірки на погонах, то нехай не забуває, що це маленькі зірки, а багато хто з тих, з ким він починав, вже мають по дві великі . Отже, він невдаха і навряд чи за складом характеру міг бути вбивцею.

Капітан уже чотири роки вдівець, у нього є син, а ввечері в день вбивства він був у театрі, після спектаклю проводжав додому свою знайому, і в її під'їзді вони виявили труп. Він одразу впізнав його, тому що одного разу бачив їх разом в магазині, а іноді зустрічав його на пляжі. Як-то раз він навіть заговорив з ним, але той відповів так зневажливо, що капітан відчув прилив ненависті і навіть відчув, що може вбити його, але тоді, на щастя, він ще не знав, з ким розмовляє, тому що навіть не був знайомий з жінкою. Більше вони не зустрічалися, а потім капітан познайомився з цією жінкою на вечорі в Будинку офіцерів. Капітан зізнається, що навіть радий такому