Короткий переказ твору Подружнє життя (Ерве Базен)

Вустами свого героя, провінційного адвоката Абеля Бретодо, автор рік за роком, з 1953 по 1967, викладає хроніку повсякденному житті сім'ї. За словами Абеля, романістів зазвичай цікавить лише початок і кінець любові, але не її середина. «А де ж, питається, сама подружнє життя?» - Вигукує він. Втім, ставлення автора до шлюбу почасти виражено в епіграфі, роз'яснює назва роману: «Я називаю словом Matrimoine все те, що в шлюбі природно залежить від жінки, а також все те, що в наші дні схильне звернути частку левиці в левову частку».

Адвокат-Абель Бретодо, єдиний син у сім'ї, закохується в дочку крамаря Маріетт Гімарш. У сімействі Гімарш крім Маріетт ще четверо дітей: дві незаміжні сестри Симона і Арлетт, старша сестра Рен, що вийшла заміж за багатого паризького аристократа набагато старших за себе, і Ерік, дружина якого, Габріель, дарує йому ось вже третю дівчинку. Одружившись на Маріетт, Абель, по суті, стає як би одним з членів численного клану Гімаршей. Абель призводить дружину до себе в будинок, де до цього прожили шість поколінь Бретодо. З перших же кроків Маріетт веде себе в ньому як господиня і розгортає бурхливу діяльність по відновленню та заміні всього і вся.

Кожен день Маріетт подовгу «висить» на телефоні - вона звикла у всьому радитися з мадам Гімарш. Городок Анже, де живуть обидві сім'ї, невеликий, тому теща нерідко заходить до молодому подружжю. Користь від її візитів: страви, приготовані Маріетт під її керівництвом, набагато більш їстівні, ніж ті, які вона готує самостійно.

У кінці першого року спільного життя Абель, люблячий підводити підсумки, складає своєрідний список достоїнств і недоліків своєї дружини: вісім якостей говорять в її користь і стільки ж проти. І ще один невтішний висновок: дружина дуже багато витрачає. Абель береться за будь-яку роботу, але грошей все одно не вистачає, бо дамські журнали, які читає Маріетт, постійно пропонують щось новеньке за частиною домашнього господарства.

І ось - подія, з нетерпінням очікуване Маріетт: у них буде дитина. Абель радий, проте йому ще складно визначити своє ставлення до того, що трапилося.

Після народження Нікола дружина стає насамперед матір'ю. Син - центр і сенс її існування. «На плиті смажиться для батька біфштекс і майже збитий майонез - неважливо: нехай згорить м'ясо, нехай западе майонез, але лише тільки спеціальний будильник (чудовий винахід, яке заводиться раз на день в години годування) дав сигнал - звичайно, кидай все. Запізнення бути не може ».Проблеми, пов'язані з персоною чоловіка, начисто зникають.

Маріетт повністю підпорядковує себе немовляті. Абелю здається, що «саме дитина, і ніщо інше, дозволяє по-справжньому відчути головне лихо подружнього життя: жахливі ці постійні переходи від невимовного до дурному, від захоплення до огиди, від меду до кодла». Абель чудово розуміє батьків, які здають дітей няням, і тим самим зберігають свої звички, свій розпорядок дня, а також свою респектабельність. Останнє особливо важливо для роботи Абеля: до нього приходять клієнти, і дитячий вереск аж ніяк не сприяє діловим розмовам. Прагнення дружини до того, щоб у дитини «було все», він розцінює як спробу обмежити насамперед його запити. Адже гроші в сім'ї витікають немов вода. «Дружина дала мені дитину, я віддаю їй гаманець» - сумно роздумує Абель. Невдовзі народжується Луї, а потім двійня - Маріанна і Івонна. Абель в жаху: у маленькому Анже немає великих злочинців, значить, немає надій на гучні процеси. Так яким же чином адвокат може збільшити свій бюджет? «У батьків серце ниє під гаманцем, який худне. У матерів серце радіє під налівшейся грудьми », - втішає Абеля його дядечко Тіо.

І ось - гроші винищуються нещадно. Але разом з тим все стає жахливо просто: «вже немає мадам Бретодо або майже немає. Маріетт ледь викроює годину на день, щоб вивести дітей погуляти.Своїм туалетом нехтує настільки, що легко можна помилитися, прийнявши її за гувернантку з гарного будинку. За винятком декількох поспішних вилазок в універмаги, Маріетт стала такою ж невидимкою, як і добра половина жіночого населення Анже ». Між чоловіком і дружиною виростає стіна з фартуха і господарської начиння.

Про що йде мова в сімейних розмовах? Звичайно, про дітей. Маріетт зовсім перестала цікавитися роботою чоловіка, зате регулярно вимагає грошей на дітей і господарство. Абелю здається, що Маріетт робить для дітей занадто багато. «По суті, їй вже ніколи жити самим», - підсумовує він.

Сварки між подружжям стають рідкісними - вони рідко бачаться, - зате грунтовними: урівноважений Абель, в душі відчуваючи себе «злісною акулою», зривається на крик. Гімарші, манери яких метр Бретодо іменує не інакше як «сироп», виступають у якості миротворців і дарують сімейства новий великий холодильник, на який у Абеля немає грошей.

І ось пан адвокат, який програв битву на рівні розуму, дає слово Абелю, який намагається осмислити, що ж відбувається з ним і з його дружиною. Йому здається, що «кудкудакання квочки» назавжди замінило колишнє «воркування голубки». Він міркує: «Час від часу ви почнете тікати з дому: треба виступити на судовому процесі в Ренні, в Мансі, в Type. Ви будете охоче погоджуватися на виїзди, навіть почнете шукати їх, щоб отримати перепочинок. Два або три рази, не більше - адже зближення теж мистецтво, і, крім того, потрібні гроші і не вистачає часу, - ви скористаєтеся цими поїздками, щоб розважитися з якими-небудь незнайомками, і, якщо одна з них скаже вам на світанку, що вона заміжня,