Короткий переказ твору Грозовий перевал (Емілі Бронте)

Відчувши настійну необхідність відпочити від суєти лондонського світла і модних курортів, містер Локвуд вирішив на деякий час оселитися в сільській глушині. Місцем свого добровільного самітництва він вибрав старий поміщицький будинок, Мизу Скворцов, що стояв серед горбистих вересових пусток і боліт північної Англії. Влаштувавшись на новому місці, містер Локвуд визнав потрібним нанести візит власникові Шпаків і єдиному своєму сусідові - сквайрові Хиткліфу, який жив милях в чотирьох, в садибі, що іменується Грозовий Перевал. Господар і його житло справили на гостя дещо дивне враження: джентльмен по одягу і манерам, зовнішністю Хиткліф був чистий циган А дім його нагадував скоріше суворе житло простого фермера, ніж садибу поміщика. Окрім господаря на Грозовому Перевалі мешкали старий буркотливий слуга Джозеф; юна, чарівна, але якась надмірно різка і повна до всіх неприхованого презирства Кетрін Хиткліф, невістка господаря; і Гертон Ерншо (це ім'я Локвуд бачив вибитим поряд з датою «1500» над входом в садибу) - сільського вигляду малий, небагато чим старше Кетрін, дивлячись на яке можна було з упевненістю сказати лише те, що він тут і не слуга, і не господарський син. Заінтригований, містер Локвуд попросив економку, місіс Дин, задовольнити з'їдає його цікавість і повідати історію дивних людей, що жили на Грозовому Перевалі. Прохання було звернена як не можна більш за адресою, бо місіс Дін виявилася не тільки прекрасною оповідачка, але також і безпосередньої свідком драматичних подій, з яких складалася історія сімейств Ерншо і Лінтонов та їх злого генія - Хитклифа.

Ерншо, розповідала місіс Дин, спрадавна жили на Грозовому Перевалі, а Лінтони на Мизі Скворцов. У старого містера Ерншо було двоє дітей - син Хиндлі, старший, і дочка Кетрін. Якось раз, повертаючись з міста, містер Ерншо підібрав на дорозі вмираючого від голоду обідранця-циганчука і приніс його в будинок. Хлопця виходили і охрестили Хиткліфом (згодом ніхто вже не міг точно сказати, ім'я це, прізвище або те й інше відразу), і незабаром для всіх стало очевидним, що містер Ерншо прив'язаний до найди значно більше, ніж до рідного сина. Хиткліф, в чиєму характері переважали зовсім не найблагородніші риси, безсовісно цим користувався, по-дитячому всіляко тиранячи Хиндлі. З Кетрін же у Хитклифа, як не дивно, зав'язалася міцна дружба.

Коли старий Ерншо помер, Хиндлі, на той час кілька років прожив у місті, приїхав на похорони не один, а з дружиною. Разом вони живо завели на Грозовому Перевалі свої порядки, причому молодий господар не забув жорстоко відігратися за приниження, які колись переносив від батьківського улюбленця: той тепер жив на положенні чи не простого працівника, Кетрін теж доводилося нелегко під опікою недалекого злобного ханжі Джозефа ; єдиною, мабуть, її відрадою була дружба з Хиткліфом, мало-помалу переростала в неусвідомлювану ще молодими людьми закоханість.

На Мизі Скворцов тим часом теж жили двоє підлітків - хазяйські діти Едгар і Ізабелла Лінтони. На відміну від дикунів сусідів, це були справжні благородні пани - виховані, освічені, зайве, може бути, нервові і зарозумілі. Між сусідами не могло не відбутися знайомства, проте Хиткліф, безрідний плебей, в компанію Лінтонов прийнятий не був. Це б ще нічого, але з якогось моменту Кетрін стала з неприховано великим задоволенням проводити час в суспільстві Едгара, нехтуючи старим другом, а то, часом, і глузуючи з них. Хиткліф присягнувся страшно помститися молодому Лінтону, і не в натурі цієї людини було кидати слова на вітер.

Йшов час. У Хиндлі Ерншо народився син - Гертон; мати хлопчика після пологів злягла і більше вже не вставала. Втративши найдорожче, що у нього було в житті, Хиндлі на очах здавав і опускався: цілими днями пропадав в селі, повертаючись же п'яним, невгамовним буйством наводив жах на домашніх.

Відносини Кетрін і Едгара поступово набували все більш серйозний характер, і ось, в один прекрасний день молоді люди вирішили одружитися. Кетрін непросто далося таке рішення: душею і серцем вона знала, що надходить неправильно; Хиткліф був осередком найбільших її дум, тим, без кого для неї немислимий мир. Однак якщо Хитклифа вона могла уподібнити підземним кам'яним пластів, на яких усе тримається, але чиє існування не приносить повсякчасного задоволення, свою любов до Едгара вона порівнювала з весняним листям - ти знаєш, що зима не залишить і сліду її, і тим не менш не можеш не насолоджуватися нею.

Хиткліф, ледь дізнавшись про майбутню подію, зник з Грозового Перевалу, і довго про нього нічого не було чутно.

Незабаром була зіграна весілля; ведучи Кетрін до вівтаря, Едгар Лінтон почитав себе щасливим людей. Молоді зажили на Мизі Скворцов, і кожен, хто бачив їх у той час, не міг не визнати Едгара і Кетрін зразковою люблячою парою.

Хто знає, як би довго ще продовжувалося безтурботне існування цієї сім'ї, але в один прекрасний день у ворота Шпаків постукав незнайомець. Не відразу в ньому визнали Хитклифа, бо колишній неотесаний хлопець з'явився тепер дорослим чоловіком з військовою виправкою і звичками джентльмена. Де він був і чим займався в ті роки, що минули з його зникнення, так для всіх і залишилося загадкою.

Кетрін з Хиткліфом зустрілися як старі добрі друзі, у Едгара ж, який і раніше недолюблював Хитклифа, його повернення викликало незадоволення