Короткий переказ твору Сторож (Гарольд Пінтер)

Кімната, завалена всякої мотлохом. У задній стіні вікно, завішені мішковиною.До стелі підвішене відро. У кімнаті стоять два залізні ліжка, на одній з яких сидить Мік. Почувши, що ляскає вхідні двері, він встає і повільно виходить.Входять Астон і Девіс. Девіс дуже втомився і збуджений: його звільнили з забігайлівки, де він працював, та на додачу ледь не побили. Астон, випадково зайшов в цей вечір у забігайлівку, буквально врятував його і привів до себе.Девіс дуже вдячний йому за це. Девіс весь час згадує, як інородці спокійно сиділи, між тим як йому, англійцю, нікуди було приткнутися і доводилося працювати без відпочинку. Коли Девісу веліли винести відро помиїв, він розлютився: це не його робота. Він хоч і бродяга, але не гірші за інших і прав у нього не менше. Він не встиг забрати із забігайлівки свою сумку, вона так і залишилася в задній кімнаті, а в ній - всі його речі. Астон обіцяє як-небудь заскочити туди і принести Девісу сумку. Девіс запитує, чи не знайдеться у Астона зайвої пари черевиків. Пошукавши під ліжком, Астон простягає Девісу черевики. Той приміряє, роздумує вголос, в кінці кінців вирішує, що вони йому не підходять: у нього широка нога, а у черевик гострий носок, довго він у них не проходить. Девісу адже треба багато ходити, щоб де-небудь влаштуватися. Астон пропонує Девісу залишитися у нього, поки той не прилаштується: у кімнаті є друга ліжко. Протягом усієї розмови Астон лагодить вилку старого тостера. Він говорить, що любить працювати руками, ось збирається побудувати сарайчик у дворі ... З'ясувавши, що у Девіса туго з грошима, Астон дає йому пару монет. Девіс чекає, щоб розпогодилося, тоді він відправиться в Сидкап, де знаходяться його документи. Років п'ятнадцять тому, у війну, він віддав їх на збереження свого знайомого, та так до цих пір і не забрав. З документами йому буде набагато легше, адже там все про нього написано: хто він і звідки, а то він живе під чужим ім'ям. Справжнє його ім'я Мак Девіс, а всі його знають як Бернарда Дженкінза. Раптом Девіс зауважує відро нагорі. Астон пояснює, що дах протікає. Девіс просить дозволу лягти на ліжко Астона. Девіс лягає спати. Астон продовжує колупатися у вилці. Вранці Астон будить Девіса, каже, що той вночі шумів: стогнав, бурмотів. Девіс не вірить. Сни йому, як і Астон, ніколи не сняться, з чого б йому бурмотіти? Девіс припускає, що шуміли чорномазі, що живуть по сусідству. Астон збирається йти. Девіс думає, що теж має піти, але Астон дозволяє йому залишитися і дає ключі від кімнати та від вхідних дверей. Девіс хоче сходити пізніше в Уемблі: колись там були потрібні люди, може бути, йому вдасться влаштуватися.Вони там хочуть звільнитися від іноземців, щоб чай розливали одні англійці, ось він і сподівається, що його візьмуть. Астон йде. Почекавши кілька хвилин, Девіс починає ритися в мотлоху, купами наваленим в кімнаті. Він не помічає, як входить Мік, який спостерігає за ним, потім хапає його за руку і закручує її за спину. Мік оглядає кімнату, не даючи Девісу піднятися, потім запитує його: «У що граємо?» Він запитує Девіса, як його звуть. «Дженкінз», - відповідає Девіс. Мік каже, що Девіс як дві краплі води схожий на брата його дядька. Ім'я його - Сід. Мік ніколи не міг зрозуміти, як це Сід доводиться братом його дядькові. Він часто думав, що все навпаки, тобто що його дядько - брат Сіда. Зрештою Сід одружився на китайці і виїхав на Ямайку. Мік запитує, як Девісу сподобалася його кімната. Девіс дивується: хіба це кімната Міка? Мік кілька разів питає, як Девісу спалося, і кілька разів уточнює, на якій з ліжок той спав. Девіс намагається поцупити свої штани з вішалки, але Мік не дає йому зробити це. Мік каже, що ліжко, на якому спав Девіс, - його ліжко, а друга - ліжко його матері. Він називає Девіса шахраєм. Він каже, що міг би отримувати за свою квартиру триста п'ятьдесят фунтів на рік. Якщо додати до цього меблі й устаткування, податки, опалення та воду, то вийде вісімсот дев'яносто фунтів. Він пропонує Девісу підписати контракт на оренду квартири, в іншому випадку він здасть Девіса в поліцію і засадить за порушення недоторканності житла, бродяжництво, грабіж серед білого дня і т. д. Він запитує Девіса, в якому банку є її рахунок. Входить Астон. Мік обертається і випускає з рук брюки Девіса. Астон підходить до свого ліжка, ставить на неї сумку і знову починає лагодити тостер. У відро на стелі капає крапля. Всі задирають Голови. Астон обіцяє просмолити щілини на даху. Він говорить, що приніс сумку Девіса, але Мік тут же хапає її і не хоче віддавати Девісу. Всі довго виривають сумку один в одного з рук. Нарешті Девісу все-таки вдається узяти її. У відро знову падає крапля. Все знову задирають голови. Мік йде. Девіс розпитує Астона про Міці. Астон каже, що Мік - його брат, він працює в будівельній справі, у нього свій фургон. Будинок належить Міку, і Астон обіцяв йому обробити весь поверх, щоб тут була квартира.Астон збудує у дворі сарай, зробить у ньому собі майстерню, а тоді вже візьметься і за квартиру. Подивившись на сумку, Девіс розуміє, що це не його сумка. Астон говорить, що його сумку хтось забрав, так що цю він дістав зовсім в іншому місці. Девіс розглядає одяг, яка лежить в ній, критикує сорочки, а ось домашня куртка йому подобається. Астон пропонує йому залишитися