Короткий переказ твору Каїн (Джордж Байрон)

Містерію, дія якої розгортається у «місцевості поблизу раю», відкриває сцена вознесіння молитви Єгові. У молінні бере участь все нечисленне «людство»: вигнані з раю кущів в нагороду за гріх Адам і Єва, їхні сини Каїн і Авель, дочки Ада і Селла і діти, зачаті дочками Адама від його ж синів.Проти нерассуждающая побожності батьків і брата, покірно сприймають караючу руку Господню, інстинктивно повстає Каїн, що втілює собою невпинне запитування, сумнів, невгасиму прагнення в усьому «дійти до самої суті». Він цілком щирий, зізнаючись: «Я ніколи не міг узгодити / Того, що бачив, з тим, що кажуть мені». Його не задовольняють ухильні відповіді батьків, у всьому посилаються на Його всеблагий веління: «У них на всі питання / Один відповідь:" Його свята воля, / А він є благ ". Всесильний, так і благ?»

Адам, Єва та їхні діти віддаляються до денних праць. Розмірковують Каїн залишається один. Він відчуває наближення якоїсь вищої істоти, яке «величественней ангелів», яких Каїнові доводилося бачити в околицях раю. Це Люцифер.

У трактуванні образу вічного опонента передвічного, повалено з небесних висот і приреченого на невпинні поневіряння у просторі, але незламна духом, всього виразніше проявилося сміливо новаторство Байрона - художника і мислителя. На відміну від більшості літераторів, так чи інакше стосувалися цієї теми, автор містерії не виявляє ні найменшої упередженості; в його баченні Сатани немає і тіні канонічної стереотипності. Симптоматично, що Люцифер Байрона не стільки дає прямі відповіді на питання, якими засипають його Каїн і повернулася навіщо щосьАда, скільки вселяє їм думку про імперативну необхідності вічного запитування, про рятівничості пізнання як ключа до безсмертя духу. Усією своєю поведінкою він спростовує ходяче уявлення про себе як низькому, корисливому спокусника. І Каїн не в силах не повірити йому, коли той недвозначно заявляє: «Нічим, / Крім правди, я не спокушаю».

Терзає проклятими питаннями про таємницю свого існування, про закон смерті і кінцівки всього сущого, про загадку невідомого, Каїн молить прибульця дозволити його сумніви. Той пропонує йому здійснити подорож у часі і просторі, обіцяючи Аді, що через годину або два той повернеться додому.

Невичерпна за винахідливістю романтична фантазія Байрона знаходить вираз у другому акті містерії, що розгортається в «безодні простору». Подібно Данте і Вергілія в «Божественної комедії», тільки у специфічній романтичної ритміці та образності, почасти навіяної величністю мільтонівського барокової поетики, вони минуть минулі і прийдешні світи, в порівнянні з якими Земля ничтожней піщинки, а заповітний Едем - менше шпилькової голівки. Каїнові відкривається безмежність простору і нескінченність часу. Люцифер незворушно коментує: «Є багато чого, що ніколи не буде / Мати кінця ... / Лише час і простір незмінні, / Хоча й зміни тільки праху / Приносять смерть».

На незліченну безліч планет, що пролітають перед їхніми очима, дізнається приголомшений Каїн, є і свої едеми, і навіть люди «иль істоти, що вище їх». Але його цікавість невгамовним, і Люцифер показує йому похмуре царство смерті. «Як величні тіні, що витають / Навколо мене», - вигукує Каїн, і Сатана відкриває йому, що до Адама Землю населяли вищі істоти, не схожі на людей, але силою розуму набагато їх перевищували. Єгова покінчив з ними «змішанням стихій, перетворили / Обличчя землі». Перед ними пропливають примари левіафанів і тіні істот, яким немає назви. Їх видовище велично і скорботно, але, за запевненням Люцифера, незрівнянно з бідами і катастрофами, які ще будуть, яким судилося випасти на частку адамова роду. Каїн засмучений: він любить Аду, любить Авеля і не в силах змиритися з тим, що всі вони, все суще схильне загибелі. І він знову просить Сатану відкрити йому таємницю смерті. Той відповідає, що син Адама поки ще не в силах осягнути її, треба лише зрозуміти, що смерть - брами. «Каїн. Але хіба смерть їх не відкриє?Люцифер. Смерть - / Переддень.Каїн. Так, значить, смерть призводить / До чого-небудь розумному! Тепер / Я менш боюся її ».

Каїн усвідомлює, що його «провідник» по незліченним світів, загубленим у часі та просторі, не поступається міццю всесильному Єгові. Але хіба сам Люцифер - не знаряддя Боже?

І тут Сатана вибухає. Ні і ще раз ні: «Він переможець мій, але не владика ... / ... Не припиниться / Велика нещадна боротьба, / Доки не загине Адонай / Іль ворог його!» І на прощання дає йому пораду: «Один лише добрий дар / Дало вам древо знання - ваш розум: / То нехай він не тремтить грізних слів / Тирана, примушувати вірити / Наперекір і почуттю і розуму.Терпи і думки - творить в собі / Світ внутрішній, щоб зовнішнього не бачити: / Зломай в собі земне єство / і долучити духовному початку! »

Лише безсмертя духу здатне перешкодити всемогутності смертного спадку, відведеного Єговою людям, - такий прощальний урок, викладений герою Сатаною.

Повернувшись до близьких, Каїн застає їх за роботою: вони готують вівтарі до жертви. Але жертвопринесення - знак смирення перед долею, заздалегідь приготований і несправедливим; проти нього-то і повстає вся пристрасна, неприборкана натура Каїна: «Я сказав, / Що краще померти, ніж жити в муках / І заповідати їх дітям!»

Від нього в жаху відсахується лагідна, любляча Ада, мати його дитини; м'яко, але наполегливо примушує його до спільного принесення жертви Авель.

І тут вперше нагадує про себе не присутній на сцені, але незмінно нагадує про себе персонаж містерії -