Короткий переказ твору Декамерон (Джованні Боккаччо)

У 1348 р. Флоренцію «відвідала згубна чума», загинуло сто тисяч чоловік. Розпалися родинні та дружні зв'язки, слуги відмовилися служити панам, мертвих не ховали, а звалювали в ями, вириті на церковних цвинтарях.

Коли місто майже спорожнів, у храмі Санта Марія Новела після божественної літургії зустрілися сім молодих жінок, «пов'язані між собою дружбою, сусідством, спорідненістю», «розважливі, родовиті, красиві, гречні, чарівні у своїй скромності». Не повідомляючи, щоб уникнути пересудів , їх реальні імен, автор називає їх Пампинея, Фьяметтой, Філоменой, Емілією, Лауреттой, Нейфілой і Елісса - відповідно до їх душевними якостями.

Пампинея пропонує «благопристойним чином піти в заміські маєтки і заповнити дозвілля всякого роду розвагами». Залишивши місто, де люди в очікуванні свого смертного години віддалися похоті і розпусти, вони убезпечать себе від неприємних переживань, і самі будуть вести себе морально і гідно. У Флоренції їх ніщо не тримає: всі їхні близькі загинули.

Пані схвалюють думку Пампинеи, і Філом пропонує запросити з собою чоловіків, бо жінці важко жити своїм розумом, і поради чоловіки їй украй необхідні. Під час цієї розмови до церкви входять троє молодих людей - Панфило, Филострато і Дионео. У числі опинилися в церкві дам є і їх улюблені, інші складаються з ними у родинних стосунках. Пампинея тут же пропонує запросити саме їх.

Молоді люди раді запрошення. Домовившись про все, дівчата і хлопці в супроводі служниць і слуг на наступний же ранок залишають місто. Вони прибувають в мальовничу місцевість, де стоїть прекрасний палац, і розташовуються там. Дионео, самий веселий і дотепний, пропонує розважатися як кому завгодно. Його підтримує Пампинея, яка пропонує, щоб хтось був у них за головного і думав про пристрій їх життя і розвагах. А щоб кожен пізнав і турботи, і радості, пов'язані з верховенством, і щоб нікому не було завидно, слід покладати це почесне тягар по черзі на кожного. Першого «повелителя» вони оберуть всі разом, а наступних щоразу перед вечірньою буде призначати той, хто в цей день був володарем. Всі одностайно обирають Пампинеи, і Філом покладає їй на голову лавровий вінок, який протягом наступних днів служить знаком «верховенства і королівської влади».

Після вишукано сервіроване сніданку все приймаються співати, танцювати і грати на музичних інструментах, а потім лягають відпочити. Прокинувшись, всі збираються в тінистому куточку саду, і Пампинея пропонує присвятити час розповідями, «бо один оповідач здатний зайняти всіх слухачів», дозволяючи в перший день розповідати «про те, що кожному більше до душі». Дионео просить для себе права кожен раз розповідати історію останнім, не підкоряючись теми дня, щоб потішити суспільство, яке втомилося від зайвого розумування, і це право отримує.

ДЕНЬ ПЕРШИЙ

Під правлінням Пампинеи, де розповідаються історії на будь-які теми

Новела перша

Сер Чепарелло на прізвисько Шаппелетто, негідник за життя, обманщик, свідок брехливий, вбивця, опиняється в іншому місті при смерті. Він обманює брехливої сповіддю благочестивого ченця і вмирає. Для того, щоб позбавити від зайвих клопотів і поганий поговору двох лихварів, господарів будинку, в якому він зупинився, Шаппелетто в передсмертній сповіді розповідає про себе, як про святого, ніколи в житті не грішити. Сповідував його старець охоче вірить йому, а після смерті Шаппелетто отці церкви зараховують його до святих; надалі Святий Шаппелетто користується пошаною і повагою, йому моляться і до мощів його ходять паломники.

Новела друга

Єврей Аврам, внаслідок умовляння Джіаннотто ді Чівіньі, відправляється до римського двору і, побачивши там розбещеність служителів церкви, повертається в Париж, де і стає християнином, вважаючи, що якщо і при такому розпусті глав церкви віра католицька поширюється і міцніє, значить, в ній справді є Святий Дух.

Новела третя

Саладін, великий арабський полководець і правитель, потребуючи грошей на ведення нової війни, приходить до лихваря, єврею Мельхиседека і ставить йому питання про те, чия віра краща, християнська, іудейська чи іслам. Лихвар розуміє, що, яким би не був відповідь, Саладдін виявиться незадоволений, вб'є його і забере гроші. Щоб уникнути цього, він розповідає полководцю історію про свого батька, який зробив три однакових кільця і таємно дав по кільцю кожному зі своїх трьох синів, перед цим оголосивши, що таке кільце тільки одне і дістанеться воно тому, кого вибере він сам, а володар кільця отримає і спадщину. По смерті батька з'ясувалося, що кільця три, і брати до їх пір сперечаються, хто ж з них законний спадкоємець. Саладдін розуміє таємний сенс історії (кільця символізують віросповідання), починає поважати лихваря і йде без золота, але в дружбі з Мельхіседеком.

Новела четверта

Один чернець, «гріша» разом з якоюсь дівчиною, виявляється виявленим абатом, який у свою чергу не витримує і через деякий час сам насолоджується дівицею. Чернець ж викриває в цьому абата, тим самим уникає покарання.

Новела п'ята

Маркіза Монферратський, вдова, яку відвідує пристрасно закоханий у неї французький король, годує того одними курми, після чого говорить, що, хоча в їхній країні і півнів у курок немає, однак ці курки нічим не відрізняються від будь-яких інших. Король розуміє натяк і стримує свій запал.

Новела шоста

Одна людина, сплативши за свої гріхи інквізиції, отримав прощення і звання хрестоносця. Він був направлений до церкви, слухати і перейматися вірою, але повернувшись, він повідомив інквізитору, що його розвеселила одна думка: якщо дає на землі, віддане на небесах винагороджується десятикратно,