Короткий переказ твору Інша країна (Джеймс Болдуін)

Дія розгортається переважно в Нью-Йорку в шістдесяті роки нашого століття. Молодий талановитий чорношкірий музикант Руфус знайомиться з Южанкою Леоною. У жінки нелегка доля: чоловік пішов від неї, забравши дитину, а самим важким було те, що рідні не допомогли їй в цей важкий момент. Руфус і Леона полюбили одне одного і вирішують жити разом. Але навіть відносно вільні звичаї Грінвіч-Віллідж виявляються для них нестерпними. Руфус гостро відчуває, що навколишній світ вороже ставиться до відносинам - любові негра та білої жінки: той немов наїжачився проти них.

У Руфус прокидаються колишні комплекси ізгоя з Гарлема, які, як йому здавалося, він переміг, перебравшись в Грінвіч-Віллідж і зійшовшись з вільним гуртком артистичної богеми, позбавленої расових забобонів. Внутрішнє занепокоєння змушує Руфуса. шукати приводи для сварок з Леоною, припливи пристрасті чергуються з гострим відчуженням, коли Руфус ображає Леону і навіть б'є.

Від горя Леона втрачає розум, її поміщають в психіатричну лікарню, там її відвідує брат і відвозить додому, на Південь. Руфус ж, що встиг за цей час перетворитися з класного ударника в п'яницю і з цієї причини втратив роботу, бродить по вулицях Нью-Йорка, терзаючись запізнілим каяттям. Знемагаючи від втоми і голоду, він приходить до свого друга Вівальді, початкуючому літератору, але навіть щира дружба останнього, який весь цей час розшукував Руфуса, не позбавляє того від нестерпного самотності, і він кінчає з собою, кинувшись з моста.

Оточення Руфуса по-різному реагує на його смерть. Річард Сіленскі, літератор, погнавшийся за комерційним успіхом і тим самим поховав свій талант, вважає, що Руфус сам винен у тому, що з ним сталося. Його дружина Кесс, розумна і сильна жінка, завжди захоплюється талантом і душевними якостями темношкірого музиканта, вважає, що вони, його друзі, могли б зробити для Руфуса більше - його треба було рятувати. Так само думає і Іда, сестра Руфуса: якщо би брат був з сім'єю, серед людей з темною шкірою, йому б не дали загинути. Біда брата в тому, що він був дуже чутливий і не вмів захищатися. На похороні Руфуса, куди приїжджають Вівальді і Кес, священик говорить у проповіді, що Руфус даремно зірвався, виїхав з дому, перестав ходити до церкви. У результаті він залишився як би незахищеним, був страшно самотній, тому й загинув. Цей світ заповнюють мерці, каже священик, вони ходять по вулицях, деякі навіть займають державні посади, і від того тим, хто намагається жити, як Руфус, доводиться страждати.

Туга за який пішов Руфусу зближує Вівальді та Іду, вони все частіше зустрічаються і самі не помічають, як стають необхідні одна одній. Вівальді любить перший раз в житті: пригод у нього було багато, а глибокого почуття - ніколи. Обидва вони художні натури - Вівальді пише роман, Іда мріє про кар'єру співачки, у обох за плечима нелегкий життєвий досвід.

Вівальді вводить Іду в коло своїх друзів - благо є привід: Річард Сіленскі святкує вихід своєї книги. Річард - вчитель Вівальді, вчитель не тільки в переносному сенсі, а й у прямому: він викладав у школі, де вчився Вівальді. Молодий чоловік і після школи продовжує бачити в ньому наставника. Він по-доброму заздрить успіху Річарда - його власний роман рухається вперед дуже повільно, але, прочитавши книгу, залишається розчарований. Річард обрав легкий шлях, зрадив їх загальні ідеали, написавши свій роман як тлумачний ремісник, а не художник з кровоточить душею. Сам Вівальді - максималіст, для нього приклад для наслідування - Достоєвський. У Річарда з'являються і нові друзі - не злиденна богема Грінвіч-Віллідж, а великі видавці, літературні агенти, верховоди шоу-бізнесу і телебачення (його роман збираються екранізувати). Одного разу в гостях у подружжя Сіленскі Вівальді і Іда знайомляться із певним Еллісом, найбільшим телевізійним продюсером. Той вражений красою Іди - якщо у неї на додачу ще й талант, він обіцяє допомогти їй просунутися. Вівальді чує відпускаються Іде компліменти, і в душі його піднімається хвиля ненависті до тих, хто впевнений: все на світі можна купити.

У Нью-Йорк з Парижа повертається актор Ерік Джонс - його запросили грати у бродвейській постановці. Він бісексуал і кілька років тому втік з Нью-Йорка, щоб врятуватися від нерозділеного пристрасті до красеня Руфусу. Складнощі сексуальної орієнтації Еріка сягають у дитинство, проведене на Півдні, в штаті Алабама. Холодні відносини в сім'ї, байдужість батьків зробили хлопчика боязким, невпевненим у собі. Єдина людина, яка добрий до нього, - негр Генрі, опалювач, у нього в котельні Ерік проводив довгі години, слухаючи розповіді чоловіка.

У Парижі Ерік нарешті знайшов упевненість в собі, його більше не терзає думка про свою «особливості», він прийняв її і навчився з нею жити. У мистецтві Ерік не терпить компромісів, він виключно вимогливий до себе і багато чого досяг у своїй справі. Коли він приходить в гості до Сіленскі, чуйна Кесс миттєво вловлює різницю між колишнім Еріком і тим, який повернувся до них після довгих років розлуки. Ерік, нещадно аналізуючий себе і свої дії, зовсім несхожий на Річарда, вірніше, на людину, яким став її чоловік. У Річарда з'явилася самовпевненість посередності; тепер він зазвичай тримається зарозуміло і до старих друзів ставиться поблажливо. Кесс, ніколи не заклопотана суто комерційним успіхом -