Короткий переказ твору Невинні (Герман Брох)

I. Молода людина, не старше двадцяти років, без капелюха, злегка п'яний, забрів у бар випити пива. За сусіднім столиком розмовляють двоє, чується чоловічий, майже хлоп'ячий голос і голос жінки, грудної, материнський. Молодій людині лінь повертати голову в їхній бік, він уявляє собі, що це мати і син. Розмова йде про гроші, вони потрібні жінці - люблячої, стурбованої. У молодої людини тільки що померла мати, до цього він поховав батька. Йому дуже хотілося б піклуватися про матір, адже його доходи в Південній Африці постійно зростають. До того ж він отримує доходи з голландського спадщини батька, яке надійно помістив. Тут, у Парижі, у нього туго набитий гаманець, він готовий поділитися з цією жінкою. Може бути, тоді вона захоче жити з ним, йому не перешкодила б зараз материнська ласка який-небудь жінки. А можна покінчити з собою і залишити їй свої гроші. Все так просто, тільки незрозуміло, звідки взялася думка про самогубство. Молода людина починає вставляти свої фрази в розмову пари, йому здається, що їхні голоси і долі «переплітаються». Він згадує своє ім'я - Андреас - і просить називати його А. Тут він на мить засинає, а коли прокидається, пара вже зникла. А. хоче заплатити за них офіціантові, але все вже сплачено.

II. Беручи для прикладу героя з міщанського середовища, можна продемонструвати єдність і універсальність світових процесів. Герой живе у провінційному німецькому містечку. У 1913 р. герой служить молодшим учителем гімназії, викладає математику і фізику. Як у особистості, «сконструйованої з посереднього матеріалу», у нього не виникає думок і питань філософського спрямування. Він до кінця детермінований своїм середовищем. Ім'я його неістотно, можна назвати його Цахаріасом. Чи траплялося йому замислюватися про щось, що виходить за рамки математичних завдань? Звичайно, про жінок, наприклад. Приходить час і для «еротичного потрясіння». Випадково, поза домом, він стикається з дочкою своєї квартирної господині, поруч з якою спокійно прожив кілька років. Виявляється, вони з Філіппінами люблять один одного. Незабаром доходить і до «вищого докази любові», а слідом за тим до ревнощів, недовіри, страждань, мук. Обидва вирішують покінчити життя самогубством, Філіппіни стріляє йому в серце, потім собі в скроню, і їх кров «змішується».

Такий шлях - від «убозтва до божественного» - задля посередніх натур. Більш природний і закономірний інший хід подій, коли парочка приходить нарешті до знуджений очікуванням матусі, і Цахаріас прихиляється, щоб прийняти благословення.

III. Тільки що прибув А. оглядає вокзальну площу міста, що має форму трикутника. У ній є щось привабливе, магічне, і йому хочеться стати тутешнім жителем.

А. знімає кімнату в будинку баронеси В., яка обмежена в коштах. На дворі 1923 р., після програної Німеччиною війни лютує інфляція. В А., комерсанта, пов'язаного із алмазними копальнями в Південній Африці, завжди є гроші. Баронеса живе з дочкою Хільдегард і старої служницею, чоловік баронеси помер. А. відразу ж розуміє, що взаємини в сім'ї досить складні. Хільдегард демонструє своє незадоволення від появи мешканця-чоловіки, але підпорядковується волі матері. А. міг би знайти собі інше пристановище, але його, як видно, привела сюди сама доля. Він зауважує, що всі три жінки схожі одна на іншу. У цьому «трикутнику» баронеса представляє «материнський тип», а в особах служниці Церліни і Хільдегард є щось чернече, якась «позачасовість». Снізойді до розмови з мешканцем, Хільдегард в перший же вечір повідомляє йому, що її завдання - доглядати за матір'ю і зберігати мир в домі, мир, встановлений ще батьком. А. приходить до висновку, що це дивна дівчина, жорстка, повна «невгамована бажань».

IV. Колись він був майстром з креслярським інструментам, мав дружину, вони чекали дитини. При пологах вмерли і дружина і дитина. Старіючий вдівець взяв новонароджену дівчинку з притулку, назвав її Мелітта. Дівчинка закінчила школу і тепер працює в пральні. Старий батько стає мандрівним бджолярем. Блукаючи з піснею по полях, він захоплюється «великим створенням творця», вчить людей роботі з бджолами. З роками він наближається до «єству буття», до пізнання життя і смерті. Додому старий повертається ненадовго і неохоче, побоюючись, що дивацтва його долі можуть «викривити лінію життя» молодого недосвідченого істоти.

V. А. любить жити з комфортом. Гроші даються йому легко, тепер він скуповує будинки і землю за знецінені марки. Йому доставляє насолоду дарувати гроші. Він не любить приймати рішення, доля сама непогано за нього вирішує, а він підпорядковується їй, не втрачаючи, втім, пильності, хоча і з достатньою часткою ліні.

В один недільний ранок Церліни викладає йому старі сімейні таємниці. Баронеса народила Хільдегард не від барона, а від друга сім'ї фон Юна, Ніхто не знав, що служниця про все здогадалася, зловтішалися і діяла в своїх інтересах. У той час Церліни була гарненькою і «апетитною» дівчиною з села. Після невдалої спроби спокусити аскета-барона, суддю, їй швидко вдається спокусити фон Юна, відірвавши його від чергової коханки. Остання раптово померла у так званому Мисливському будиночку. Фон Юна був арештований за підозрою в отруєнні, але на суді, очолюваному бароном, був виправданий, після чого назавжди виїхав з країни. Перед судом Церліни переслала барону вкрадені нею листа баронеси і її коханця, але це не вплинуло на об'єктивність рішення судді. Барон незабаром помер -