Короткий переказ твору Хмари (Арістофан)

В Афінах самим знаменитим філософом був Сократ. За свою філософію він потім поплатився життям: його притягнули до суду і стратили саме за те, що він занадто багато ставив під сумнів, розкладав (нібито) звичаї і цим послаблював держава. Але до цього було поки що далеко: спершу його тільки вивели в комедії. При цьому приписали йому й таке, чого він ніколи не говорив і не думав і проти чого сам сперечався: на те і комедія.

Комедія називалася «Хмари», і хор її складався з Хмар - розвіваються покривала і чомусь довгі носи. Чому «Хмари»? Тому що філософи раніше всього стали замислюватися, з чого складається все різноманітне безліч предметів навколо нас. Може бути, з води, яка буває і рідкої, і твердою, і газоподібної? або з вогню, який весь час рухається і змінюється? або з якоїсь «невизначеності»? Тоді чому б не з хмар, які кожну хвилину міняють обриси? Стало бути, Хмари - це і є нові боги нових філософів. До Сократу це стосунку не мало: він якраз мало цікавився походженням світобудови, а більше - людськими вчинками, хорошими і поганими. Але комедії це було все одно.

Людські вчинки - теж справа небезпечна. Батьки і діди не замислювалися і не міркували, а замолоду твердо знали, що таке добре і що таке погано. Нові філософи стали розмірковувати, і у них начебто виходило, ніби логікою можна довести, що хороше не так вже й добре, а погане зовсім не погано. Ось це і турбувало афінських громадян; ось про це і написав Арістофан комедію «Хмари».

Живе в Афінах міцний мужик по імені Стрепсіад, а в нього є син, молодий чепурун: тягнеться за знаттю, захоплюється скачками і розоряє батька боргами. Отцю і спати не під силу: думки про кредиторів гризуть його, як блохи. Але дійшло до нього, що завелися в Афінах якісь нові мудреці, які вміють доказами неправду зробити правдою, а правду - неправдою. Якщо повчитися у них, то, може бути, і вдасться на суді відбитися від кредиторів? І ось на старості років Стрепсіад відправляється вчитися.

Ось будинок Сократа, на ньому написано: «Мислільня». Учень Сократа пояснює, якими тут займаються тонкими предметами. Ось, наприклад, розмовляв учень з Сократом, куснула його блоха, а потім перестрибнула і куснула Сократа. Чи далеко вона стрибнула? Це як рахувати: людські стрибки ми Меріме людськими кроками, а блошині стрибки треба міряти блошиними. Довелося взяти блоху, віддрукувати її ніжки на воску, виміряти її крок, а потім цими кроками виміряти стрибок. Або ось ще: дзижчить комар гортанню або дупою? Тіло його трубчасте, літає він швидко, повітря влітає в рот, а вилітає через зад, ось і виходить, що дупою. А це що таке? Географічна карта: он подивись, цей гурток - Афіни. «Нізащо не повірю: в Афінах що ні крок, то сперечальники і крутії, а в гуртку цьому жодного не видно».

Ось і сам Сократ: висить у гамаку над самою покрівлею. Навіщо? Щоб зрозуміти світобудову, потрібно бути ближче до зірок. «Сократ, Сократ, заклинаю тебе богами: навчи мене таким речам, щоб боргів не платити!» - «Якими богами? у нас боги нові - Хмари ». - «А Зевс?» - «Навіщо Зевс? У них і грім, в них і блискавка, а замість Зевса їх жене Вихор ». - «Як це - грім?» - «А от як у тебе поганий повітря в животі бурчить, так і в хмарах бурчить, це і є грім». - «А хто ж карає грішників?» - «Та хіба Зевс їх карає? Якщо б він їх карав, не минути лиха б і такому-то, і такому-то, і такому-то, - а вони ходять собі живісіньким!» - « Як же з ними бути? »-« А мова на що? Навчися переспорівать - ось і сам їх покараєш. Вихор, Хмари і Мова - от наша священна трійця! »Тим часом хор Хмар злітається на сцену, славить Небо, славить Афіни і, як водиться, рекомендує публіці поета Аристофана.

Так як же звільнитися від кредиторів? «Простіше простого: вони тебе до суду, а ти будеш присягати Зевсом, що нічого у них не брав; Зевса-то давно вже немає, ось тобі нічого і не буде за помилкову клятву». Так що ж, і справді з правдою можна вже не рахуватися? «А от подивися». Починається головна суперечка, На сцену вносять великі кошики, в них, як бойові півні, сидять Правда і Кривда. Вилазять і налітають один на одного, а хор під'юджує. «Де на світі ти бачив правду?» - «У Всевишнього богів!» - «Це в них-то, де Зевс рідного батька повалив і закував у ланцюзі?» - «І у наших предків, які жили чинно, смиренно, слухняно, поважали людей похилого віку, перемагали ворогів і вели вчені бесіди ». - «Хіба мало що було у предків, а зараз смиренням нічого не доб'єшся, будь нахабою - і переможеш! Інша у людей - за природою, інше - за домовленістю; що за природою - то вище! Пий, гуляй, блуди, природі йди! А спіймають тебе з чужою дружиною - говори: я - як Зевс, сплю з усіма, хто сподобається! »Слово за слово, ляпас за ляпас, глядь - Кривда й