Короткий переказ твору Лісістрата (Арістофан)

Ім'я «Лісістрата» означає «Руйнівниця війни». Таке ім'я дав Арістофан героїні своєї фантастичної п'єси про те, як жінки своїми жіночими засобами домоглися того, чого не могли чоловіки, - поклали кінець великої війни. Війна була між Афінами і Спартою, вона тягнулася десять років, це проти неї виступав Арістофан ще в комедії «Вершники». Потім було кілька років перемир'я, а потім знову почалася війна. Арістофан вже зневірився, що поміщикам-вершникам вдасться впоратися з війною, і він складає комедію-казку, де світ навиворіт, де жінки і розумніші і сильніше за чоловіків, де Лісістрата і справді руйнує війну, цю згубну чоловічу витівку. Яким чином? Влаштувавши загальгрецькі жіночу страйк. Комедіям належало бути непристойними, такий вже закон весняного театрального свята; в «Лісістраті» було де розгулятися всім покладеним непристойностей.

Будь-яка страйк починається зі змови. Лісістрата збирає для змови депутаток з усієї Греції на площу перед афінським акрополем. Збираються вони повільно: у кого прання, у кого куховарство, у кого діти. Лісістрата сердиться: «На велику справу скликаю вас, а вам хоч би що! от якби дещо інше було велике, мабуть відразу б злетілися! »Нарешті зібралися. «Всі ми скучили про чоловіків?» - «Все!» - «Всі хочемо, щоб війна скінчилася?» - «Все!» - «На всі готові піти для цього?» - «На все!» - «Так ось що потрібно зробити: поки чоловіки не замирився - не спати з ними, не даватися їм, не торкатися їх! »-« Ой! »-« Ах, так-то ви на все готові! »-« У багаття стрибнемо, навпіл переріжемо, сережки-кільця віддамо - тільки не це! »Починаються вмовляння, перекори, переконання.« Не встояти чоловікові проти жінки: хотів Менелай розправитися з Оленою - а як побачив, сам у ліжко до неї кинувся! »-« А якщо схоплять і змусять силою? »-« Лежи колодою, і нехай він мучиться! »Нарешті домовилися, приносять урочисту клятву над величезним бурдюк з вином:« Не дамся я ні чоловікові, ні коханця [...] Не вскіну білих ніг перед гвалтівником [...] Не встану , немов левиця над воротами [...] А зміню - відтепер нехай мені воду пити! »

Слова сказані, починаються справи. Хор жінок займає афінський акрополь. Хор чоловіків - звичайно, людей похилого віку, молоді адже на війні, - йде на акрополь нападом. Люди похилого віку потрясають вогняними факелами, жінки погрожують відрами з водою. «А я ось цим вогником спалю твоїх подружок!» - «А я ось цією водою заллю твій вогник!» Суперечка, сутичка, мокрий старики відбігають. «Тепер я бачу: Евріпід - наймудріший з поетів: адже це він сказав про баб, що тварюк немає безсоромний! »Два хору сперечаються піснями.

На сцену, ледве пересуваючи ноги, бреде найстаріший старий, державний радник. Починається головна частина будь-якої грецької драми - суперечка. «Що ви лізете не в свою справу? - Говорить радник. - Війна - це справа чоловіча! »(Це - цитата з прощання Гектора з Андромахой в« Іліаді »). - «Ні, і жіноче, - відповідає Лісістрата, - ми втрачаємо чоловіків на війні, ми народжуємо дітей для війни, чи нам не піклуватися про світ і порядку!» - «Ви, баби, затіяли правити державою?» - «Ми, баби , правимо ж домашніми справами, і непогано! »-« Та як же ви розплутає державні справи? »-« А ось так само, як будь день Розплутуємо пряжу на прядки: повичешем негідників, повигладім хороших людей, понавьем добротних ниток з боку, / І єдину міцну випрядем нитку, і великий клубок намотаємо, / І, основу скріпити, сотці з нього для народу афінян сорочку ».

Радник і хор, звичайно, не витримують такого нахабства, знову починаються сварки, бійки, лихі пісні з обох сторін, і знову жінки виходять переможницями,

Але тріумфувати рано! Жінки теж люди, теж нудьгують по чоловіках, тільки й дивляться, як би розбігтися з акрополя, а Лісістрата ловить їх і вгамовує. «Ой, у мене шерсть на лежанці залишилася, поваляти треба!» - «Знаємо, яка в тебе шерсть: сиди!» - «Ой, у мене полотно некатаное, покатати треба!» - «Знаємо, сиди!» - «Ой, зараз пику, зараз пику, зараз пику! »-« Брешеш, вчора ти і вагітна не була! »Знову вмовляння, знову напоумлення:« А чоловікам, ви думаєте, легше? Хто кого пересидить, той того і переможе. Так от дивіться: вже біжить один мужик, вже не витерпів! Ну, хто тут його дружина? заманює його, розпалюй його, нехай відчуває, яке без нас! »Під стіною акрополя з'являється кинутий чоловік, звуть його Кинесий, що означає« Толкач ». Всім комічним акторам покладалися великі шкіряні фалоси, а у цього він зараз прямо велетенський. «Зійди до мене!» - «Ах, ні, ні, ні» - «Пожалій ось його!» - «Ах, шкода, шкода, шкода!» - «Приляж зі мною!» - «Замирити спершу». - «Може, і замирився». - «Ось тоді, може, і ляжу». - «Присягаюся тобі!» - «Ну, зараз, тільки збігаю за килимком». - «Давай швидше!» - «Зараз, тільки принесу подушечку». - «Сил вже немає!» - «Ах, ах, як же без ковдрочки». - «Доведеш ти мене!» - «Почекай, принесу тобі натертися маслице». - «І без олії можна!» - «Жах, жах, маслице не того гатунку!» І жінка ховається, а чоловік корчиться від пристрасті і співає, як виє, про свої муки. Хор стариків йому співчуває.

Робити нема чого, потрібно