Короткий переказ твору Червоне дерево (Борис Пильняк)

У першій короткої чолі дві частини розділені відточена, у них дані найвиразніші штрихи російського побуту: описані юродство і юродиві, але також російські майстрові і ремісники. «Жебраки, провідоші, побіроші, волочебники, Лазар, Мандрівниця, убогі, пустосвяти, каліки, пророки, дурепи, дурні, юродиві - це однозначні імена кренделів побуту святої Русі, жебраки на святій Русі, каліки перехожі, убогі Христа ради, юродиві заради Христа Русі святий - ці кренделі прикрашали побут з дня виникнення Русі, від перших царів Іванов, побут російського тисячоліття. Про блаженних мачали своє пір'я всі російські історики, етнографи та письменники ». «І є в Петербурзі, в інших великих російських містах - інші диваки. Родовід їх імперська, а не царська. З Єлизавети виникло розпочате Петром мистецтво - російських меблів. У цього кріпосного мистецтва немає писаної історії, і імена майстрів знищені часом. Це мистецтво було справою одинаків, підвалів в містах, задніх комірок в людській хаті в садибах. Це мистецтво існувало в гіркій горілці і жорстокості ... »

Отже, на Русі є диваки і ... диваки. І тих і інших можна побачити в місті Угличі, званому автором російською Брюгге чи російської Камакура. Двісті верст від Москви, а залізниця за п'ятдесят верст. Саме тут застрягли руїни садиб і червоного дерева. Звичайно, створено музей стародавнього побуту, але найбільш красиві речі зберігаються в будинках у колишніх господарів. У місті чимало нещасних, які змушені існувати продажем за безцінь російської старовини. Цим користуються навідувалися в глушину ділки-оцінювачі зі столиці, які відчувають себе благодійниками, рятівниками народної творчості та світової культури. За наводкою Скудріна Якова Карповича «з паршивої посмішкою, розтлінної і єхидною одночасно», ходять вони по домівках, відвідуючи то бабусь, то одиноких матерів, то вижили з розуму людей похилого віку, переконуючи їх віддати найцінніше з того, що у них є. Як правило, це речі старих майстрів, за які вони якщо не зараз, так потім виручать великі гроші. І кахлі, і бісер, і фарфор, і червоне дерево, і гобелени - все в ходу. З реєстром, створеним послужливим Яковом Карповичем, мовчазно входять в будинок якісь брати Бездетови. Дивлячись навколо себе як би сліпими очима, вони безсоромно починають все м'яти і мацати - прицінюватися. З самої бідності та злиднів ці юрод вивуджують для себе солодкі шматочки. Суто матеріалісти, вони твердо знають, що почому сьогодні при новому режимі і скільки вони будуть мати.

Великий місцевий мислитель Яків Карпович Скудрін взагалі-то впевнений, що дуже скоро пролетаріат повинен зникнути: «Вся революція ні до чого, помилка, кхе, історії. У силу того, так, що ще два-три покоління, і пролетарів зникне, в першу чергу, в Сполучених Штатах, в Англії, в Німеччині. Маркс написав свою теорію розквіту м'язового праці. Тепер машинна праця замінить м'язи. Ось яка моя думка. Скоро близько машин залишаться одні інженери, а пролетарі зникне, пролетарів перетвориться на одних інженерів. Ось, кхе, яка моя думка. А інженер не пролетар, тому що чим людина культурней, тим менше у нього фанаберскіх потреб, і йому зручно зі всіма матеріально жити однаково, вирівняти матеріальні блага, щоб звільнити думка, та, - он, англійці, багаті і бідні, однаково в піджаках сплять і в однакових будинках живуть, а у нас - бувало - порівняйте купця з мужиком - купець, як поп, виряджали і живе в хоромах. А я можу босоніж ходити і від цього гірше не стану. Ви скажете, кхе, так, експлуатація залишиться? Так як залишиться?- Мужика, якого можна експлуатувати, тому - що він, як звір, - його до машини не пустиш, вона буде зламана, а вона коштує мільйони. Машина дорожче того варто, щоб при ній п'ятак з людини економити, - людина повинна машину знати, до машини знає людина потрібна - і замість колишньої сотні всього один. Людину такого будуть пестити. Пропаде пролетарів »

Якщо прогноз майбутнього пролетаріату, даний вустами несимпатичного, але вельми розумно мислячого героя, даний як би з надією на торжество мудрості, то прогноз майбутнього сучасної жінки мало оптимістичний. З розвалом родини, викликаним падінням соціальних підвалин, дуже багато буде самотніх матерів і просто самотніх жінок. Нова держава підтримує і буде підтримувати матерів-одиначок.

Зустрівши свою сестру Клавдію, молодший син Скудріна, який втік з дому комуніст Акім, вислуховує такий її монолог: «Мені двадцять чотири. Навесні я вирішила, що пора стати жінкою, і стала їй ». Брат обурений: «Але у тебе є кохана людина?» - «Ні, нема! Їх було декілька. Мені було цікаво ... Але я завагітніла, і я вирішила не робити аборту ». «І ти не знаєш, хто чоловік?» - «Я не можу вирішити хто. Але мені це неважливо. Я - мати. Я впораюся, і держава мені допоможе, а мораль ... Я не знаю, що таке мораль, мене розучили це розуміти. Або у мене є своя мораль. Я відповідаю тільки за себе і собою. Чому віддаватися - не морально? Я роблю, що я хочу, і я ні перед ким не зобов'язуюсь. Чоловік? .. Мені він не потрібен в нічних туфлях і щоб народити. Люди мені допоможуть, - я вірю в людей. Люди люблять гордих і тих, хто не обтяжує їх. І держава допоможе ... »

Яким-комуніст - хотів знати, що йде новий побут - побут був давній. Але мораль Клавдії для нього - і незвичайна, і нова ».

Проте чи є що-небудь на землі, що залишається незмінним? Без сумніву, це небо, хмари, небесні простори. Але ... також «мистецтво червоного дерева, мистецтво речей». «Майстра спиваються і вмирають, а речі залишаються