Короткий переказ твору Філософ (П'єтро Аретіно)

У пролозі автор повідомляє, що побачив у сні і побрехеньки про перуджінце Андреуччо (персонажа п'ятого новели другого дня в «Декамероні» Боккаччо - його ім'ям Аретіно жартома нагородив свого героя), і історію лжефілософа, надумався хвалитися рогами, але покараного за зневагу до жіночого підлозі, Ось вже вийшли на сцену дві жіночки - настав час перевірити, чи звернувся сон у дійсність.

Обидві сюжетні лінії розвиваються у п'єсі паралельно і ніяк не пов'язані один з одним. Перша починається жіночої балаканиною: Бета розповідає, що здала кімнату скупникові дорогоцінних каменів з Перуджі, звуть його Бокаччо, і грошей у нього кури не клюють. У відповідь Меа вигукує, що це її колишній господар, дуже славний чоловік, - вона виросла в його будинку!

Друга сюжетна лінія відкривається суперечкою Полідора з радіккіо: пан тлумачить про небесне лику своєї бажаною, тоді як лакей звеличує здорових, рум'яних служниць - будь його воля, він би всіх їх провів у графині.Побачивши філософа, Полідора поспішає піти. Платарістотель ділиться з Сальвадальо думками про жіночій природі: ці недоумкуваті створення випромінюють гидоту і злість - воістину мудреця не слід було б одружуватися. Хихикаючих в кулак слуга заперечує, що його панові соромитися нічого, оскільки дружина служить йому всього лише грілкою.Теща філософа мона Папа розмовляє з товарки про безчинства чоловіків: немає на землі понад паскудного племені - покритися б їм морової виразкою, згнити від свища, потрапити в руки катові, потрапити у пекельне пекло!

Меа простодушно викладає блудниці Туллій все, що знає про свого земляка: про його дружині Санте, синочкові Ренцо і батька, у якого в Римі незаконний дитина від красуні Берти - батько Бокаччо вручив їй половинку монети папської карбування, а другу віддав синові. Тулія, вирішивши поживитися грошима багатого перуджінца, негайно відправляє служницю Лізу до Бетте з наказом заманити Бокаччо в гості.

Дружина філософа Тесса доручає покоївки Непітелле запросити на вечір Полідора, свого коханця. Непітелла охоче виконує доручення, бо з недбайливими чоловіками церемонитися нічого. Радіккіо, користуючись нагодою, заграє зі служницею: поки пани тішаться, вони могли б створити славний салатик, адже її ім'я означає «м'ята», а його - «цикорій».

Ліза розхвалює принади Бокаччо своєї господині. Тулія, ледь побачивши «братика», заливається гіркими сльозами, виявляє жвавий інтерес до невістки Санте і племінникові Ренцо, а потім обіцяє пред'явити половинку монети - шкода, що добрий палаша вже залишив цей світ!

Платарістотель обговорює з Сальвалальо проблему першосутність, первоінтеллекта і первоідеі, але вчений суперечка переривається з появою оскаженілої Тесси.

Розм'яклий Бокаччо залишається ночувати у «сестри». Найняті Туллій стражники намагаються схопити його за безпідставним звинуваченням у вбивстві. Перуджінец в одній сорочці стрибає у вікно і провалюється в нужник. На благання відчинити двері Тулія відповідає презирливим відмовою, а сутенер Каччадьяволі погрожує відірвати Бокаччо голову. Тільки двоє злодіїв проявляють співчуття до нещасного і звуть з собою на справу - добре б пограбувати одного покійничка, але для початку слід змити лайно.Бокаччо опускають на мотузці в колодязь, і в цей момент з'являються захекані стражники. Поява випарувався втікача плутає їх, і вони з криками розбігаються.

Платарістотель відривається від роздумів про єрогенність планет.Підслухавши, про що шушукаються служниця з дружиною, він дізнався, що Тесса сплуталася з Полідора. Філософ хоче влаштувати коханцям пастку, щоб напоумити тішу, яка завжди і у всьому захищає свою ненаглядну доньку, а зятя таврує.

Причаїлися злодії допомагають Бокаччо вибратися з колодязя. Потім дружна компанія вирушає до церкви Святої Анфіси, де спочиває єпископ в дорогоцінному вбранні. Піднявши плиту, злодії вимагають, щоб в могилу ліз новачок, - коли ж той передає їм ризу з палицею, вибивають підпірку.Бокаччо волає диким голосом, і спільники вже передчувають, як бравого перуджінца кирпатий, коли на крики збіжиться варта, радіккіо, що підстерігає Непітеллу, чує радісне бурмотіння Платарістотеля, якийзумів-таки заманити Полідора в свій кабінет і поспішає порадувати цією звісткою мону Палу. Слуга тут же попереджає Тесс. У передбачливою подружжя є другий ключ: вона наказує Непітелле випустити коханця, а замість нього привести осла. Звільнений Полідора клянеться не пропускати відтепер жодної утрені, а на побачення ходити тільки зі світильником. Тим часом торжествуючий Платарістотель, піднявши з ліжка тещу, веде її до свого дому. Сальвалальо догідливо підтакує кожному слову господаря, називаючи його світочем премудрості, але мона Папа за словом у кишеню не лізе, обзиваючи зятя ослом. Тесса безтрепетно виходить на поклик чоловіка, а в провулку як би випадково показується Полідора, мугикаючи пісеньку про любов. Тесса рішуче відчиняє двері кабінету: побачивши віслюка Платарістотель блідне, а мона Папа проклинає лиху долю - з яким негідником довелося поріднитися! Тесса же оголошує, що ні секунди не затримається в будинку, де їй довелося пережити стільки принижень: з сором'язливості вона таїла біду свою від рідні, але тепер може в усьому зізнатися - цей душогуб, що загордився себе філософом, не бажає належним чином виконувати подружні обов'язки! Мати і дочка гордо видаляються, а Платарістотелю залишається лише проклинати своє невезіння. Проводжаючи додому Полідора, який ледь тримається на ногах, радіккіо навчально говорить, що від знатних дамочок біди не оберешся - любов служниць куди краще і надійніше.

До гробниці єпископа направляється чергова трійця грабіжників - цього разу в рясах. Доля їм сприяє: церковні ворота відкриті, а біля могили валяється підпора. Підбадьорюючи один одного, зломщики приступають до справи, але тут з-під плити виростає привид, і вони кидаються врозтіч . Бокаччо підносить хвалу небесам і клянеться