Це строкатий хвостатий Геріон. Поки він готується до спуску, є ще час подивитися на останніх мучеників сьомого кола - лихварів, мающихся у вихорі палючої пилу. З їх ший звисають різнобарвні гаманці з різними гербами. Розмовляти я з ними не став. В дорогу! Сідаємо з Вергілієм верхом на Геріона і - о жах! - Плавно летимо в провал, до нових муках. Спустилися.Геріон негайно ж полетів.

Восьмий коло розділений на десять ровів, званих Злопазухамі. У першому рву стратять звідники і спокусники жінок, у другому - підлабузники.Звідників звірячому бичують рогаті біси, підлабузники сидять у рідкої масі сморідного калу - сморід нестерпний. До речі, одна повія покарана тут не за те, що блудила, а за те, що лестила коханцеві, кажучи, що їй добре з ним.

Наступний рів (третя пазуха) викладено каменем, що майорить круглими дірками, з яких стирчать палаючі ноги високопоставлених духовних осіб, які торгували церковними посадами. Голови ж і тулуба їх затиснуті свердловинами кам'яною стіни. Їх наступники, коли помруть, будуть так само на їхньому місці дригати палаючими ногами, повністю втеснів в камінь своїх попередників. Так пояснив мені тато Орсіні, спочатку прийнявши мене за свого наступника.

У четвертій пазусі мучаться віщуни, звіздарі, чаклунки. У них скручені шиї так, що, ридаючи, вони зрошують собі сльозами не груди, а зад. Я і сам заплакав, побачивши таке знущання над людьми, а Вергілій присоромив мене, гріх жаліти грішників! Але і він зі співчуттям розповів мені про свою землячку, віщунки Манто, ім'ям якої була названа Мантуя - батьківщина мого славного наставника.

П'ятий рів залитий киплячій смолою, в яку чорти Злохвати, чорні, крилаті, кидають хабарників і стежать, аби ті не висовувалися, а не те подденут грішника гаками і оброблять найжорстокішим чином. У чортів прізвиська: Злохвост, Косокрилий та ін Частина подальшого шляху нам доведеться пройти в їхній страшній компанії. Вони кривляються, показують мови, їх шеф справив задом оглушливий непристойний звук. Такого я ще не чув! Ми йдемо з ними уздовж канави, грішники пірнають у смолу - ховаються, а один забарився, і його тут же витягли гаками, збираючись терзати, але дозволили перш нам поговорити з ним. Бідолаха хитрістю приспав пильність Злохватов і пірнув назад - зловити його не встигли. Роздратовані чорти побилися між собою, двоє звалилися у смолу. У метушні ми поспішили вийти, але не тут-то було! Вони летять за нами. Вергілій, підхопивши мене, ледве-ледве встиг перебігти в шосту пазуху, де вони не господарі. Тут лицеміри знемагають під вагою свинцевих позолочених одягу. А ось розп'ятий (прибитий до землі колами) іудейський первосвященик, який наполягав на страти Христа. Його топчуть ногами отяжені свинцем лицеміри.

Важким був перехід: скелястим шляхом - в сьому пазуху. Тут мешкають злодії, кусає жахливими отруйними зміями. Від цих укусів вони розсипаються в порох, але тут же відновлюються у своєму образі. Серед них Ванні Фуччи, обікрав ризницю і зваливши провину на іншого. Людина грубий і богохульством: Бога послав «на фіг», здійнявши догори два дулі. Тут же на нього накинулися змії (люблю їх за це). Потім я спостерігав, як якийсь змій зливався воєдино з одним із злодіїв, після чого прийняв її образ і встав на ноги, а злодій поповз, ставши живим гадом. Чудеса! Таких метаморфоз не відшукаєте і в Овідія,

Співай, Флоренція: ці злодії - твоє кодло! Соромно ... А у восьмому рву живуть підступні порадники. Серед них Улісс (Одіссей), його душа ув'язнили в полум'я, здатне говорити! Так, ми почули розповідь Улісса про його загибелі: спраглий пізнати невідоме, він поплив з жменькою сміливців на інший кінець світу, зазнав аварію корабля і разом з друзями потонув далеко від населеного людьми світу,

Інший говорить полум'я, в якому прихована душа не назвав себе по імені лукавого порадника, розповів мені про свій гріх:

цей порадник допоміг римському папі в одному несправедливім справі - розраховуючи на те, що тато відпустить йому його гріх. До простодушному грішникові небеса терпиміше, ніж до тих, хто вірить, що вернеться покаянням. Ми перейшли у дев'ятий рів, де стратять сіячів смути.

Ось вони, призвідники кривавих чвар і релігійних чвар. Диявол калічить їх важким мечем, відсікає носи і вуха, дробить черепа. Тут і Магомет, і який спонукав Цезаря до громадянської війни Куріон, і обезголовлений воїн-трубадур Бертран де Борн (голову в руці несе, як ліхтар, а та вигукує: «Горе!").

Далі я зустрів мого родича, сердитого на мене за те, що його насильницька смерть залишилася невідомщеною. Потім ми перейшли в десятий рів, де алхіміки маятся вічним сверблячкою. Один з них був спалений за те, що жартома хвалився, ніби вміє літати, - став жертвою доносу. У Пекло ж потрапив не за це, а як алхімік. Тут же казну ті, хто видавав себе за інших людей, фальшивомонетники і взагалі брехуни. Двоє з них побилися між собою і потім довго лаялися (майстер Адам, домішували мідь в золоті монети, і древній грек Сінон, який обдурив троянців). Вергілій дорікнув мені за цікавість, з яким я слухав їх.

Наша подорож по Злопазухам закінчується. Ми підійшли до криниці, ведучому з восьмого кола Ада в дев'ятий. Там стоять стародавні гіганти, титани. У їх числі Немврод, злобно крікнувшій нам щось на незрозумілій мові, і Антей, який на прохання Вергілія спустив на своїй величезній долоні нас на дно колодязя, а сам тут же випростався.

Отже, ми на дні всесвіту, поблизу центру земної кулі. Перед нами крижане озеро, в нього