Радісний Арсіта галопом поскакав назустріч коханій, аж раптом з-під копит його коня з глибини пекла вирвалася мерзенна фурія. Кінь з усього розмаху упав на землю, придавивши свого вершника. Жаху глядачів не було меж, закривавленого Арсіту з проломленою грудьми терміново віднесли в палати Тесея, який рвав на собі волосся від горя.
Проходять тижні, Арсіте все гірше і гірше. Емілія не знаходить собі місця від туги і печалі, плачу дні безперервно. Груди Арсіти сповнена гноєм, рани запалені. Відчуваючи, що вмирає, він закликав свою наречену і, поцілувавши її, заповів бути вірною дружиною своєму відважному братові, якого він все пробачив, бо ніжно любив його. Після цих слів Арсіта склепив очі і душа його відлетіла.
Довго горювала вся столиця, оплакуючи славного воїна, довго невтішно плакали Паламон та Емілія, але час, як відомо, швидко заліковує рани. Арсіту поховали в тій самій гаю, де вони зустрілися з Паламоном. Тесей, погоревав, закликав Паламона і сказав, що, видно, так розпорядився рок, перед яким людина безсилий. Тут і зіграли пишну і веселу весілля Паламона і Емілії, які зажили щасливо, кохаючи один одного палко та віддано, шануючи наказ нещасного Арсіти.
На цьому Лицар закінчив свою розповідь.
Розповідь Мельника
Як-то жив у Оксфорді тесля. Майстром він був на всі руки і користувався заслуженою репутацією умільця. Був він багатий і пускав до себе в будинок нахлібників. Серед них у нього жив бідний студент, який непогано розбирався в алхімії, пам'ятав теореми і частенько дивував усіх своїми знаннями. За добру вдачу і привітність всі звали його Душка Миколу. Плотнікова дружина наказала довго жити, і він, погоревав, одружився знову на молодий чорнобривої красуні Алісон. Вона була настільки приваблива і мила, що закоханим у неї не було числа, і серед них звичайно ж опинився і наш студент. Нічого не підозрюючи, старий тесляр був все ж таки дуже ревнивий і наглядав за своєю молодою дружиною. Якось раз, влаштувавши безневинну метушню з Алісон, поки теслі не було вдома. Душка Миколу, зізнавшись їй у своїх почуттях, благав подарувати йому хоча б один поцілунок. Алісон, якої теж подобався милий студент, обіцяла його поцілувати, але тільки коли випаде зручний випадок. Тоді-то Душка Ніколас і вирішив надути старого тесляра. Тим часом за Алісон страждав ще й молодий церковний паламар Авесалом. Коли він йшов по церкві, розмахуючи кадилом, він дивився тільки на Алісон і важко зітхав. Він був спритником і розпусником і Алісон зовсім не подобався, всі думки її були звернені до Ніколасу.
Один раз, вночі, не витерпівши томління, Авесалом узяв гітару і вирішив піти тішити слух улюбленої сумними куплетами. Почувши це нявкання, тесляр запитав у дружини, що робить Авесалом під їх парканом, а та, зневажаючи паламаря, заявила, що такого злодія вона не боїться. У Душки Ніколаса на любовному фронті справи були куди як краще. Змовившись з Алісон, він узяв запас води і харчів на кілька днів і, замкнувшись у своїй кімнаті, нікуди не виходив. Через два дні все занепокоїлися, куди ж зник студент і не хворий він. Тесляр наказав піти спитати його, але Миколу нікому не відкривав. Тут вже добрий тесля зовсім розхвилювався, бо серцево любив Душку Ніколаса, і звелів вибити двері. Він побачив сидячого на ліжку Ніколаcf, який, не рухаючись, пильно дивився в небо. Тесляр став несамовито трясти його, щоб привести до тями, бо той відмовлявся від їжі і не промовив жодного слова. Після такої собі струсу студент загробним голосом попросив залишити його наодинці з теслею. Коли все це виконали, Ніколаc нагнувся до вуха тесляра і, взявши з нього страшну клятву мовчати, повідав, що в понеділок (а була неділя) світ чекає страшний потоп, подібно до того, який був за Ное. Ведений Божественним Промислом, він, Миколу, він одержав одкровення врятувати тільки трьох людей - Теслю Джона, його дружину Алісон і себе. У жаху тесляр