Короткий переказ твору Монах з мішком пише знак «терпіння» (Чжен Тін'юй)

Під час проповіді Будди один із святих архатов віддався суєтним мрій. За цей покладалися пекельні муки, але Будда милосердно відправив винуватця на землю, щоб той відродився у людській подобі. Тепер його звуть Лю цзюньцзи, він нестійкий у вірі, може відхилитися від праведного шляху. Щоб наставити його, посланий будда Міле в образі Ченця з мішком. Крім того, ще один вероучителя у вигляді людини на ім'я Лю Дев'ятий відправлений для того, щоб спонукати Лю цзюньцзи піти в монастир, сприйняти вчення Великий колісниці, відмовитися від вина, похоті, жадібності і гніву. Тоді виповниться термін його проби.

Лю цзюньцзи - найбагатша людина в місті, але відрізняється неймовірною скупістю. У холодний сніжний день біля воріт його будинку замерзає голодний бідняк. Зазвичай не жалісливий багач, на власний подив, переймається жалістю до нещасного, запрошує його в будинок, обігріває і розпитує. Виявляється, що незнайомець теж носить прізвище Аю і теж родом з Лояна. Лю цзюньцзи пропонує біднякові побрататися і довіряє управління своєї заставної лавкою.

Минає півроку. Прийнятий у сім'ю багатія молодшим братом Лю цзюньцзи справно замінює господаря в заставної крамниці: позичає грошима, збирає борги. У день народження благодійника він вирішує запросити його на бенкет, але, знаючи скупість названого братика, запевняє, що всі частування і вино пріподнесени рідними, друзями та сусідами. На дармовий святкування Лю цзюньцзи з радістю погоджується.

У цей час з'являється Монах з мішком. Він намагається переконати Лю цзюньцзи у власній святості, але той не вірить. Тоді Чернець малює йому на долоні ієрогліф «терпіння». Це одна із заповідей буддизму, відвертаються від мирських помислів. Проте терпіння не входить до числа чеснот Лю. Коли святий вероучителя у вигляді жебрака Лю Дев'ятого просить у нього грошей, він б'є його, і той помирає. Багач в жаху, що став убивцею. Молодший брат обіцяє взяти провину на себе. Тут повертається Чернець. Він обіцяє повернути вбитого до життя, якщо Лю цзюньцзи, не зберіг приписаного йому терпіння, піде монастир.

Лю погоджується, але потім просить дозволу жити ченцем у хатинці в саду за своїм будинком - йому шкода залишати дружину і діточок. Усі домашні справи він передоручає побратимові. Сам він тричі на день їсть пісне і читає молитви. Одного разу від власної дитини він дізнається, що в його відсутність дружина що не день п'є вино і милується з названим братом. Затворника охоплює гнів. Він вирішує помститися, потайки проникає в будинок, але замість очікуваного коханця виявляє за пологом Ченця з мішком. Чернець велить Лю терпіти і вимагає, щоб той ішов з ним до монастиря, оскільки не зумів жити вдома ченцем.

У монастирі він слухає настанови, але думи його постійно повертаються додому: він нудьгує без дружини і дітей, турбується про залишений багатстві. Настоятель - бідний чернець Дінхуай - вселяє, що терпіння понад усе. Необхідно очистити серце, позбутися від бажання і молитися. Але його проповідь не доходить до послушника. До цзюньцзи з волі наставника приходять його дружина і діти. На кожному з них він бачить знак «терпіння». Потім помічає ченця з двома жінками та двома дітьми. Настоятель запевняє, що це перша і друга дружини вчителя. Лю цзюньцзи в гніві залишає монастир. Він вважає, що його обдурили: говорили про святість, а самі спокійнісінько живуть з дружинами.

Він відправляється додому, а дорогою завертає на цвинтар провідати могили предків. Цвинтар виглядає незвично розрісся. З розмови зі старим, якого він зустрічає біля родових могил, з'ясовується, що Лю був відсутній не три місяці, а сто років. Старий - його онук. Сам Лю зовсім не постарів, і це заслуга Будди. Тут з'являється чернець, від якого цзюньцзи дізнається, що в попередньому народженні був архатом з неба святого, за огріхи поваленим на землю. Вся його рідня - теж святі. Чернець зізнається, що теж не простий чернець, а будда Міле. З молитовним вигуком на вустах Лю падає перед ним ниць.