Короткий переказ твору Хамелеон (Антон Павлович Чехов)

Через базарний майдан йде поліцейський наглядач Очумєлов. Він бачить біжучий собаку, яку наздоганяє і хапає лаються мужик. Збирається натовп. Мужик (золотих справ майстер Хрюкін) показує натовпові покусаний палець. Очумєлов налаштований рішуче: «Я покажу вам, як собак розпускати! Єлдирін, - звертається він до городового, - дізнайся, чий це собака, і складай протокол! А собаку винищити треба. Негайно! »Після того, як Очумєлов дізнається, що можливий господар собаки - генерал Жигалов, вся його рішучість зникає. Він звертається до городового:«Зніми-но, Єлдирін, з мене пальто, жарко стало», а потім говорить потерпілому Хрюкіна: «Ти, мабуть, розколупав пальця цвяшком!» У цей час городовий починає сумніватися в тому, що це собака генерала : «у нього все більше лягаві». Очумєлов змінюється на очах, і тепер він знову рішучий: «Я й сам знаю. У генерала собаки дорогі, породисті, а це - чорт знає що! Ти, Хрюкін, постраждав і діла цього так не залишай! »Голос з натовпу кричить:« Звісно, генеральський! »Очумєлов знову сумнівається. «Одягни-но, Єлдирін, на мене пальто ... вітром повіяло», - просить він городового, а Хрюкіна каже: «Дурень, опусти руку! Нічого свій безглуздий палець виставляти!Сам винен! »

За площею йде генеральський кухар Прохор. На питання, чи їх це собака, він відповідає: «Таких у нас зроду не бувало!» Очумєлов каже: «Я ж казав! Вона бродячий! Винищити, от і все ». А Прохор продовжує: «Це Генералова брата». Особа Очумелова заливається посмішкою розчулення: «Та хіба братик їхній приїхали, Володимир Іванович? Так це їхня собачка? Дуже радий ... Песик нічого собі ... Спритна така ... Цап цього за палець! »Прохор забирає собаку.Натовп регоче над Хрюкіна, а Очумєлов загрожує йому: «Я ще доберуся до тебе», - і продовжує свій шлях по базарній площі.