Короткий переказ твору Палата № 6 (Антон Павлович Чехов)

У повітовому місті в невеликому лікарняному флігелі знаходиться палата № 6 для душевнохворих. Там «смердить кислою капустою, гнітючий гаром, клопами і аміаком, і цей сморід в першу хвилину справляє на вас таке враження, ніби ви входите в звіринець». У палаті мешкають п'ять осіб. Перший - «худорлявий міщанин з рудими блискучими вусами і з заплаканими очима». Він, мабуть, хворий на сухоти і цілий день сумує і зітхає. Другий - Моісейка, веселий дурник, «збожеволів років двадцять тому, коли у нього згоріла шапкове майстерня».Йому одному дозволяється залишати палату і ходити в місто жебракувати, але все, що він приносить, відбирає сторож Микита (він належить до числа тих людей, які обожнюють у всьому порядок, і тому нещадно б'є хворих). Мойсейка любить всім слугувати. У цьому він наслідує третій мешканцеві, єдиному «з благородних» - колишньому судовому приставу Івану Дмитровичу Громову. Він з родини заможного чиновника, якого з певного моменту почали переслідувати нещастя. Спочатку помер старший син - Сергій. Потім він сам був відданий під суд за підробки та розтрату і невдовзі помер у тюремній лікарні. Молодший син Іван залишився з матір'ю без коштів. Він насилу вивчився і отримав посаду. Але раптом опинився хворий манією переслідування і потрапив в палату № 6. Четвертий мешканець - «оплившій жиром, майже круглий мужик з тупим, абсолютно безглуздим обличчям». Здається, що він втратив здатність мислити і відчувати; він не реагує, навіть коли Микита його по-звірячому б'є. П'ятий і останній мешканець - «худорлявий блондин з добрим, але кілька лукавим обличчям». У нього манія величі, але дивного властивості. Час від часу він повідомляє сусідам, що отримав «Станіслава другого ступеня із зіркою» або якийсь зовсім рідкісний орден на зразок шведської «Полярної зірки», але говорить про це скромно, як би сам дивуючись.

Після опису хворих автор знайомить нас з доктором Андрієм Ефімичем Рагіна. У ранній молодості він мріяв бути священиком, але батько, доктор медицини і хірург, змусив його стати медиком.Зовнішність у нього «важка, груба, мужицька», але манери м'які, вкрадливі, а голос тонкий. Коли він вступив на посаду, «богоугодний заклад» перебувало у жахливому стані. Страшна бідність, антисанітарія. Рагін поставився до цього байдуже. Він розумний і чесний чоловік, але у нього немає волі і віри у своє право змінювати життя на краще. Спочатку він працював дуже старанно, але скоро засумував і зрозумів, що в таких умовах лікувати хворих безглуздо. «Та й до чого заважати людям вмирати, якщо смерть є нормальний і законний кінець кожного?» Від цих міркувань Рагін закинув справи і став ходити в лікарню не кожен день. У нього виробився свій спосіб життя. Трохи попрацювавши, більше для виду, він йде додому і читає. Через кожні півгодини випиває чарку горілки і закушує солоним огірком або мочені яблука. Потім обідає і п'є пиво. До вечора звичайно приходить поштмейстер Михайло Аверьянич, колишній багатий, але розорився поміщик. Він поважає доктора, а інших обивателів зневажає. Доктор і поштмейстер ведуть безглузді розмови і скаржаться на долю. Коли гість йде, Рагін продовжує читати. Він читає все підряд, віддаючи за книги половину платні, але найбільше любить філософію та історію.Читаючи, він відчуває себе щасливим.

Одного разу Рагін вирішив відвідати палату № 6. Там він знайомиться з Громовим, розмовляє з ним і скоро втягується в ці розмови, часто відвідує Громова і знаходить в розмовах з ним дивне задоволення. Вони сперечаються. Доктор займає позицію грецьких стоїків і проповідує презирство до життєвих страждань, а Громов мріє покінчити зі стражданнями, називає філософію доктора лінню і «сонної одуру». Тим не менше їх тягне одне до одного, і це не проходить непоміченим для інших. Незабаром у лікарні починають пліткувати про відвідини лікаря. Потім його запрошують на освідчення в міську управу. Це відбувається ще й тому, що у нього є конкурент, помічник Євген Федорич Хоботов, заздрісна людина, що мріє зайняти місце Рагіна. Формально розмова ведеться про благоустрій лікарні, але насправді чиновники намагаються з'ясувати, чи не з'їхав доктор з розуму. Рагін розуміє це і сердиться.

У той же день поштмейстер пропонує йому разом поїхати розвіятися в Москву, Петербург і Варшаву, і Рагін розуміє, що це також пов'язано з чутками про його душевної хвороби. Нарешті йому прямо пропонують «відпочити», тобто подати у відставку. Він приймає це байдуже і їде з Михайлом Аверьяничем до Москви. По дорозі поштмейстер набридає йому своїми розмовами, жадібністю, переїдання; він програє в карти гроші Рагіна, і вони повертаються додому, не доїхавши до Варшави.

Вдома все знову починають докучати Рагіна його уявним божевіллям. Нарешті він не витримує і жене зі своєї квартири он Хоботова і поштмейстера. Йому стає соромно, і він йде вибачатися до поштмейстера. Той вмовляє доктора лягти в лікарню. Врешті-решт його поміщають туди хитрістю: Хоботов запрошує його в палату № 6 нібито на консиліум, потім виходить нібито за стетоскопом і не повертається. Доктор стає «хворим». Спочатку він намагається якось вийти з палати, Микита його не пускає, вони з Громовим починають бунт, і Микита б'є Рагіна в обличчя.Доктор розуміє, що з палати йому ніколи не вийти. Це кидає його в стан повної безнадії, і незабаром він помирає від апоплексичного удару. На похороні були тільки Михайло Аверьянич і Дарьюшка, його колишня прислуга.