Короткий переказ твору Про кохання (Антон Павлович Чехов)

Іван Іванич та Буркин проводять ніч у садибі Альохіна, Вранці за сніданком Альохін розповідає гостям історію свого кохання.

Він оселився в Софьин після закінчення університету. На маєтку були великі борги, тому що батько Альохіна витратив багато грошей, щоб дати освіту синові. Альохін вирішив, що не поїде з маєтку і буде працювати, поки не сплатить борг. Незабаром його вибрали в почесні мирові судді.Для участі в засіданнях окружного суду йому доводилося бувати в місті, що трохи розважало його.

У суді Альохін познайомився з товаришем голови Дмитром Лугановічем, людиною років сорока, добрим, простим, міркували зі «нудним розсудливістю». Якось навесні Лугановіч запросив Альохіна до себе пообідати. Там Альохін вперше побачив дружину Лугановіча Анну Олексіївну, якої на той час було не більше двадцяти двох років. Вона була «прекрасною, доброю, інтелігентною» жінкою, і Альохін відразу відчув в ній «близьке істота». Наступна зустріч Альохіна з Ганною Олексіївною сталася восени в театрі. Альохін знову був зачарований її красою і знову відчув ту ж близькість. Лугановічі знову запросили його до себе, і він став бувати в них у кожен свій приїзд до міста. Вони брали в Альохін велику участь, переживали, що він, освічена людина, замість того щоб зайнятися наукою чи літературою, живе в селі і багато працює, дарували йому подарунки. Альохін ж був нещасливий, безперервно думав про Ганні Олексіївні і намагався зрозуміти, чому вона вийшла заміж за нецікавого людини, багато старший за неї, погодилася мати від нього дітей, чому на місці Лугановіча не опинився він сам.

Приїжджаючи в місто, Альохін помічав по очах Ганни Олексіївни, що вона чекала на нього. Однак вони не визнавалися один одному у своїй любові. Альохін думав, що навряд чи зможе багато що дати Ганні Олексіївні, погодься вона піти за ним. Вона, мабуть, думала про чоловіка і дітей і також не знала, чи зможе принести Альохіну щастя. Вони часто бували разом у театрі, у місті про них говорили Бог знає що, але все це було неправдою. В останні роки у Ганни Олексіївни з'явилося почуття незадоволеності життям, часом їй не хотілося бачити ні чоловіка, ні дітей. При сторонніх вона почала відчувати роздратування проти Альохіна. Ганна Олексіївна стала лікуватися від розладу нервів.

Незабаром Лугановіча призначили головою однієї із західних губерній. Мала відбутися розлука Було вирішено, що в кінці серпня Ганна Олексіївна поїде до Криму, як їй веліли лікарі, а Лугановіч поїде з дітьми до місця свого призначення. Коли Анну Олексіївну проводжали на вокзалі, Альохін вбіг до неї в купе, щоб віддати одну з кошиків, яку вона залишила на пероні. Їх погляди зустрілися, душевні сили залишили їх, він обійняв її, вона притулилася до нього і довго плакала у нього на грудях, а він цілував її обличчя і руки. Альохін зізнався їй у своїй любові. Він зрозумів, як дрібно було те, що заважало їм любити, усвідомив, що коли любиш, «то в своїх міркуваннях про цю любов потрібно виходити від вищого, від більш важливого, ніж щастя чи нещастя, гріх чи доброчесність у їх ходячою сенсі, або не потрібно міркувати зовсім ». Альохін та Ганна Олексіївна розлучилися назавжди.