Короткий переказ твору Сатирикон (Петроній)

Текст першого відомого в світовій літературі авантюрного (або шахрайського) роману зберігся лише фрагментарно: уривки й, 16-й і імовірно ї глави. Ні початку, немає і кінця, А всього, мабуть, було 20 глав ...

Головний герой (від його імені ведеться розповідь) - той набив руку в риториці неврівноважений юнак Енколпій, явно недурний, але, на жаль, небездоганний чоловік. Він ховається, рятуючись від кари за пограбування, вбивство і, найголовніше, за сексуальне святотатство, навлекшей на нього гнів Пріапа - дуже своєрідного давньогрецького бога родючості. (На час дії роману культ цього бога пишно розквітала у Римі. У зображеннях Пріапа обов'язкові фалічні мотиви : збереглося багато його скульптурою)

Енколпій з подібними йому друзями-парасита Аскілтом, Гітоном і Агамемноном прибули до однієї з еллінських колоній в Кампанії (область стародавньої Італії). В гостях у багатого римського вершника Лікурга вони всі «переплелися парочками». При цьому тут в пошані не тільки нормальна (з нашої точки зору), але і чисто чоловіча любов. Потім Енколлій і Аскілт (ще недавно були «браття») періодично змінюють свої симпатії і любовні ситуації.Аскілт захоплюється милим хлопчиком Гітоном, а Енколпій залицяється за красунею Тріфеной ...

Незабаром дія роману переноситься в маєтку судновласника Лиха. І - нові любовні переплетення, в яких бере участь і гарненька Доріда - дружина Лиха, У результаті Енколпію і Гитонья доводиться терміново тікати з маєтку.

По дорозі лихий ритор-коханець забирається на корабель, що сів на мілину, і примудряється там поцупити дорогу мантію зі статуї Ісіди і гроші рульового.Потім повертається в маєток до Лікургу.

... Вакханалія прихильниць Пріапа - дикі «пустощі» Пріапових блудниць ... Після багатьох пригод Енколпій, Гитонья, Аскілт і Агамемнон потрапляють на бенкет у будинок Трімалхіона - розбагатів вільновідпущеника, дрімучого неука, якщо він вважає себе дуже освіченим. Він енергійно рветься до «вищого світу».

Розмови на бенкеті. Розповіді про гладіаторів. Господар важливо повідомляє гостям: «Тепер у мене - дві бібліотеки. Одна - грецька, друга - латинська ».Але тут же виявляється, що в його голові найжахливішим чином переплуталися відомі герої і сюжети еллінських міфів і гомерівського епосу.Самовпевнена зарозумілість малограмотного господаря безмежна. Він милостиво звертається до гостей і в той же час, сам вчорашній раб, невиправдано жорстокий зі слугами. Втім, Трімалхіона відхідливий ...

На величезному срібному блюді слуги вносять цілого кабана, з якого раптово вилітають дрозди. Їх тут же перехоплюють птахолови і роздають гостям. Ще більш грандіозна свиня начинена смаженими ковбасами. Тут же виявилося блюдо з тістечками: «Посеред нього знаходився Пріап з тіста, що тримає, за звичаєм, кошик з яблуками, виноградом та іншими плодами. Жадібно накинулися ми на плоди, але вже нова забава посилила веселощі. Бо з усіх тістечок при найменшому натиску забили фонтани шафрану ... »

Потім три хлопчики вносять зображення трьох Ларів (боги-охоронці дому та сім'ї). Трімалхіона повідомляє: їх звуть Здобувач, Щасливчик і Нажівщік. Щоб розважити присутніх, Нікерот, один Трімалхіона, розповідає історію про солдата-перевертня, а сам Трімалхіона - про відьму, яка викрала з гробу мертвого хлопчика і замінила тіло Фофанов (солом'яним опудалом).

Тим часом починається друга трапеза: дрозди, начинені горіхами з родзинками. Потім подається величезний жирний гусак, оточений всілякої рибою та птицею. Але виявилося, що искуснейший кухар (на ім'я Дедал!) Все це зробив з ... свинини.

«Потім почалося таке, що просто соромно розповідати: за якимось нечуваного звичаєм, кучеряві хлопчики принесли духи в срібних флаконах і натерли ними ноги сидів при столі, попередньо обплутавши гомілки, від коліна до самої п'яти, квітковими гірляндами».

Кухареві в нагороду за його мистецтво дозволялося на деякий час сідати за столом разом з гостями. При цьому слуги, подаючи чергові страви,обов'язково щось наспівували, незалежно від наявності голосу і слуху.Танцюристи, акробати і фокусники теж майже безперервно розважали гостей.

Розчулений Трімалхіона вирішив оголосити ... свій заповіт, докладний опис майбутнього пишного надгробки і напис на ньому (власного твору, природно) з детальнейшим перерахуванням своїх звань і заслуг. Ще більше цим зворушені, він не може втриматися і від проголошення відповідної мові: "Друзі! І раби - люди: одним з нами молоком вигодувані. І не винні вони, що доля їхня гірка. Однак, через мене, скоро вони нап'ються вільної води, Я їх всіх у своєму заповіті на свободу відпускаю <...> Все це я зараз оголошую потім, щоб челядь мене тепер любила так само, як буде любити, коли я помру ».

Пригоди Енколпія тривають. Одного разу він забрідає в пінакотеку (художню галерею), де милується картинами прославлених еллінських живописців Апеллеса, Зевксіда та інших. Тут же він знайомиться зі старим поетом Евмолпом і не розлучається з ним вже до самого кінця оповіді (вірніше, до відомого нам кінця).

Евмолпом майже безперервно говорить віршами, за що неодноразово бував побиваємо камінням. Хоча вірші його зовсім не були поганими. А іноді - дуже хорошими. Прозаїчна канва «Сатирикону» нерідко переривається віршованими вставками («Поема про громадянську війну» та ін.) Петроній був не тільки дуже спостережливим і талановитим прозаїком і поетом, а й прекрасним наслідувачем-пародистом: він віртуозно імітував літературну манеру сучасників і знаменитих попередників.

... Евмолпом і Енколпій розмовляють про мистецтво. Людям освіченим є про що поговорити. Тим часом красень Гитонья повертається від Аскілта з повинною до свого колишнього «братикові» Енколпію. Зраду свою він пояснює страхом перед Аскілтом: «Бо він володів зброєю такої величини, що сама людина здавався лише придатком до цієї споруди». Новий поворот долі: всі троє виявляються на кораблі Лиха. Але не всіх їх тут зустрічають однаково радо. Однак старий поет відновлює світ. Після чого розважає своїх супутників «Розповіддю про невтішної вдові».

Якась матрона з