Короткий переказ твору Іонич (Антон Павлович Чехов)

Земський лікар Дмитро Іонович Старцев приїжджає працювати в губернське місто С., де незабаром знайомиться з Туркіних. Всі члени цієї привітної родини славляться своїми талантами: дотепний Іван Петрович Туркін ставить аматорські вистави, його дружина Віра Йосипівна пише повісті й романи, а дочка Катерина Іванівна грає на роялі і збирається їхати вчитися до консерваторії. Сім'я справляє на Старцева саме сприятливе враження.

Відновивши через рік знайомство, він закохується в Котика, як звуть Катерину Іванівну домашні.Викликавши дівчину в сад, Старцев намагається освідчитися в коханні і несподівано отримує від Котика записку, де йому призначається побачення на цвинтарі. Старцев майже впевнений у тому, що це жарт, і тим не менш вночі йде на кладовищі і кілька годин безрезультатно чекає Катерину Іванівну, віддаючись романтичним мріям. Наступного дня, одягнувшись у чужій фрак, Старцев їде робити пропозицію Катерині Іванівні і отримує відмову, оскільки, як пояснює Котик, «зробитися дружиною - о ні, вибачте! Людина повинна прагнути до вищої, блискучої мети, а сімейне життя зв'язало б мене навіки ».

Старцев не очікував відмови, і тепер його самолюбство нутрі. Доктору не віриться, що всі його мрії, томління і надії привели його до такого дурненькою кінця. Однак дізнавшись, що Катерина Іванівна поїхала до Москви вступати до консерваторії, Старцев заспокоюється, і життя його повертається в звичну колію.

Проходить ще чотири роки. У Старцева велика практика і дуже багато роботи. Він погладшав і неохоче ходить пішки, вважаючи за краще їздити на трійці з бубонцями. За весь цей час він відвідав Туркин не більше двох разів, однак не завів і нових знайомств, так як обивателі дратують його своїми розмовами, поглядами на життя і навіть своїм виглядом.

Незабаром Старцев отримує від Віри Йосипівни і Котика лист і, подумавши, їде до туркині в гості.Очевидно, що на Катерину Іванівну їх зустріч справила набагато сильніше враження, ніж на Старцева, який, згадуючи свою колишню любов, відчуває почуття незручності.

Як і в його перші відвідини, Віра Йосипівна читає вголос свій роман, а Катерина Іванівна шумно і довго грає на роялі, але Старцев відчуває одне лише роздратування. У саду, куди Котик запрошує Старцева, дівчина говорить про те, з яким хвилюванням чекала цієї зустрічі, і Старцеву стає сумно і шкода минулого. Він розповідає про свою сірою одноманітною життя, життя без вражень, без думок. Але Котик заперечує, що у Старцева є благородна мета в житті - його робота земського лікаря. Говорячи про себе, вона визнається, що зневірилася у своєму таланті піаністки і що Старцев, службовець народу, допомагає потерпілим, уявляється їй ідеальним, піднесеним людиною. Однак у Старцева така оцінка його переваг не викликає ніякого душевного підйому.Покидаючи будинок Туркин, він відчуває полегшення від того, що не одружився в свій час на Катерині Іванівні, і думає, що якщо найталановитіші люди в усьому місті так бездарні, то який же має бути місто. Він залишає без відповіді лист від Котика і більше вже ніколи не приїжджає до туркині.

З плином часу Старцев ще більше гладшає, стає грубим і дратівливим. Він розбагатів, має величезну практику, але жадібність не дозволяє кинути земське місце. У місті його звуть вже просто Іонич. Живеться Старцеву нудно, ніщо його не цікавить, він самотній. А Котик, любов до якої була єдиною радістю Старцева, постаріла, часто хворіє і кожен день по чотири години грає на роялі.