Короткий переказ твору Душка (Антон Павлович Чехов)

Ольга Семенівна Племяннікова, дочка відставного колезького асесора, користується загальною симпатією: оточуючих привертають добродушність і наївність, що випромінюються тихою рожевощокою панночкою. Багато знайомі називають її не інакше як «серденько».

Ольга Семенівна відчуває постійну потребу любити кого-небудь. Черговий її прихильністю стає Іван Петрович Кукін, антрепренер і утримувач розважального саду «Тіволі». Через постійні дощі публіка не відвідує уявлення, і Кукін несе суцільні збитки, що викликає в Оленьці співчуття, а потім і любов до Івана Петровича, незважаючи на те що він малий ростом, худий і каже рідким тенорком.

Після весілля Оленька влаштовується до чоловіка в театр. Своїм знайомим вона говорить, що це єдине місце, де можна стати освіченим і гуманним, але неосвіченій публіці потрібен балаган.

У великий піст Кукін їде до Москви набирати трупу, і незабаром Оленька отримує телеграму такого змісту: «Іван Петрович помер сьогодні раптово чекаємо розпоряджень похорон вівторок».

Ольга Семенівна дуже сильно переживає його смерть і носить глибокий траур. Через три місяці, пристрасно полюбив Василя Андрійовича Пустовалова, Оленька знову виходить заміж.Пустовалов управляє лісовим складом купця Бабакаева, і Оленька працює у нього в конторі, виписуючи рахунки та відпускаючи товар. Їй здається, що ліс - це саме важливе і потрібне в житті, і що вона торгує лісом вже давним-давно. Оленька поділяє всі думки чоловіка та разом з ним сидить у свята вдома. На поради знайомих сходити в театр або в цирк вона поважно відповідає, що людям праці не до дрібниць, а в театрах немає нічого хорошого.

З чоловіком Ольга Семенівна живе дуже добре, кожен раз, коли Пустовалов їде в Могилевську губернію за лісом, вона сумує і плаче, знаходячи втіху в бесідах з ветеринаром Смірніним, своїм квартирантом. Смірнін розійшовся з дружиною, викривши їх у зраді, і кожен місяць висилає по сорок карбованців на утримання сина. Оленьці шкода Смірніна, вона радить ветеринара заради хлопця помиритися з дружиною. Через шість років щасливого шлюбу Пустовалов вмирає, і Оленька знову залишається одна. Вона ходить тільки в церкву або на могилу чоловіка.Затворництво триває півроку, а потім Оленька сходиться з ветеринаром. Вранці вони разом п'ють чай в саду і Смірнін вголос читає газету. А Оленька, зустрівши на пошті знайому даму, говорить про відсутність у місті правильного ветеринарного нагляду.

Щастя триває недовго: полк, у якому служить ветеринар, переводять мало не в Сибір, і Оленька залишається зовсім одна.

Йдуть роки. Оленька старіє; знайомі втрачають до неї інтерес. Вона ні про що не думає і в неї немає вже ніяких думок. Серед думок і в серці у Оленки така ж порожнеча, як і надворі. Вона мріє про кохання, яка захопила б усі її істота і дала б їй думки.

Несподівано до Оленьки повертається ветеринар Смірнін. Він помирився з дружиною, вийшов у відставку і вирішив залишитися жити в місті, тим більше що прийшла пора віддавати сина Сашка в гімназію.

З приїздом сім'ї Смірніна Оленька знову оживає. Дружина ветеринара незабаром їде до сестри в Харків, сам Смірнін постійно в від'їзди, і Оленька бере Сашу до себе у флігель. У ній прокидаються материнські почуття, і хлопчик стає новою прихильністю Оленки. Вона розповідає всім знайомим про переваги класичної освіти перед реальним і про те, як важко стало вчитися в гімназії.

Оленька знову розцвіла і помолодшала; знайомі, зустрічаючи її на вулиці, відчувають, як і колись, задоволення і називають Ольгу Семенівну душечки.