Короткий переказ твору У яру (Антон Павлович Чехов)

Село Уклееве відоме тим, що «на поминках у фабриканта Костюкова старий дяк побачив серед закусок зернисту ікру і став їсти її з жадібністю, його штовхали, смикали за рукав, але він немов задубів від насолоди: нічого не відчував і тільки їв. З'їв всю ікру, а в банку було фунта чотири ». З тих пір про село казали: «Це те саме, де дячок на похороні всю ікру з'їв». У селі чотири фабрики - три ситцевих і одна шкіряна, на яких зайнято близько чотирьохсот робітників. Шкіряна заражала річку і луг, селянську худобу страждав від хвороб, і фабрику наказали закрити, але вона працює таємно, а становий пристав і повітовий лікар отримують за це хабарі.

У селі два «порядних дому», в одному живе Григорій Петрович Цибукін, міщанин. Для виду тримає бакалійну лавку, а заробляє на торгівлі горілкою, худобою, зерном, краденими речами і «чим доведеться». Скуповує ліс, дає гроші в зростання, «взагалі старий ... спритний». Два сини: старший Онисим служить в місті в розшукних відділень; молодший Степан допомагає батькові, але допомоги від нього небагато - він слабкий здоров'ям і глухий. Допомога йде від його дружини Ксенії - красивою і стрункою жінки, достигаючі скрізь і в усьому: «старий Цибукін дивився на неї весело, очі в нього загорялися, і в цей час він шкодував, що на ній одружений не старший син, а молодший, глухий , який, очевидно, мало розуміється в жіночій красі ».

Цибукін вдів, «але через рік після весілля сина не витримав і сам одружився». З нареченою на ім'я Варвара Миколаївна йому пощастило. Вона помітна, красива і дуже релігійна жінка. Допомагає жебраком, прочанам. Одного разу Степан помітив, що вона без попиту взяла в крамниці два скибки чаю, і доповів батькові. Старий не розсердився і при всіх сказав Варварі, що вона може брати все, що хоче. У його очах дружина як би відмолювати його гріхи, хоча сам Цибукін не релігійний, не любить жебраків і гнівно кричить на них: «Бог дасьть!»

Онисим буває вдома рідко, але часто надсилає гостинці і листи з такими, наприклад, фразами: «Люб'язні татусь і матуся, посилаю вам фунт квіткового чаю для задоволення вашої фізичної потреби». В його характері з'єднуються невігластво, грубість, цинізм і сентиментальність, бажання здаватися освіченим. Цибукін обожнює старшого, пишається тим, що він «пішов з наукових питань». Варварі не подобається, що Онисим неодружений, хоча йому пішов двадцять восьмий рік. Їй бачиться в тому непорядок, порушення правильного, як вона його розуміє, ходу речей. Анісімов вирішують одружити. Він погоджується спокійно і без ентузіазму; втім, здається, задоволений тим, що і йому наречену підшукали красиву. Сам він непоказний, але каже: «Ну, але ж і я теж не кривий. Наше сімейство Цибукіни, треба сказати, всі красиві ». Наречену звуть Липа.Дуже бідна дівчина, для якої ввійти в будинок Цибукіних, з будь-якої точки зору, подарунок долі, бо її беруть без приданого.

Вона страшно боїться і на оглядинах виглядає так, «ніби хотіла сказати:« Робіть зі мною, що хочете: я вам вірю ». Її мати Парасковія жахається ще більше і всім відповідає: «Що ви, даруйте-с ... Багато вами задоволені-с».

Онисим приїжджає за три дні до весілля і всім у подарунок привозить срібні рублі і полтиники, головна принада яких у тому, що всі монети, як на підбір, новенькі. По дорозі він явно випив і з поважним виглядом розповідає, як на якихось поминках пив виноградне вино і їв соус, а коштував обід два з половиною на персону. «Які мужики - наші земляки, - і за них теж по два з половиною.Нічого не їли. Хіба мужик розуміє соус! »Старий Цибукін не вірить, що обід може коштувати так дорого, і з обожнюванням дивиться на сина.

Детальний опис весілля. Багато їдять і п'ють погане вино і огидну англійську гірку, зроблену «невідомо з чого». Онисим швидко напивається і хвалиться міським приятелем на прізвище Самородов, називаючи його «людиною спеціальним». Він хизується тим, що за зовнішністю може розпізнати будь-якого злодія. У дворі кричить баба: «насмоктавшись нашої крові, іроди, немає на вас погибелі!» Шум, метушня. П'яного Анісімов заштовхують у кімнату, де роздягають Липу, - і замикають двері. Через п'ять днів Онисим їде до міста. Він говорить з Варварою, і та скаржиться, що вони живуть не по-божому, що все побудовано на брехні. Онисим відповідає: «Хто до чого приставлений, матуся [...] Бога-то все одно немає, матуся. Чого вже там розбирати! »Він каже, що всі крадуть і не вірять у Бога: і старшина, і писар, і дяк. «А якщо вони ходять до церкви і пости дотримуються, то це для того, щоб люди про них зле не говорили, і на той випадок, що, може, й справді Страшний суд буде». Прощаючись, Онисим каже, що Самородов вплутав його в якесь темне діло: «багатий буду чи пропаду». На станції Цибукін просить сина залишитися «вдома, при справі», але він відмовляється.

З'ясовується, що монети Анісімов фальшиві. Він робив їх із Самородовим і тепер йде під суд. Це приголомшує старого. Він змішав фальшиві монети із справжніми, не може їх розрізнити. І хоча сам все життя махлював, але роблення фальшивих грошей не вміщається в його свідомість і поступово зводить його з розуму. Сина засуджують на каторжні роботи, незважаючи на турботи старого. У будинку всім починає заправляти Ксенія. Вона ненавидить Липу і народженої нею дитини, розуміючи, що в майбутньому головний спадок дістанеться